Оповідання "Скарб" навчає нас не заздрити іншим, бути працьовитими, щоб люди не насміхалися як з Павлуся. У кінці твору оповідач висловлює свою думку про справжнє щастя, і з нею можна погодитися: людина повинна жити не лише заради себе, а допомагати іншим, робити добро, працювати. Твір примушує замислюватися, чи справді щастям є лише сите і спокійне життя, адже Павлуся всі називали щасливим, але мало хто хотів би опинитися на його місці.