На мою думку, мати неправильно виховувала Павлуся, хоч бажала йому щастя. Коли Павлусь уже підріс, "…вона ще возилася з ним, як із маленькою дитинкою. Було власними руками годує його, а він, телепень, тільки глита та, як той пуцьвірінок, знов рот роззявлює". Жінка не прислухалася до порад чоловіка змінити виховання сина: "Така з неї добра і покірна жінка, а як дійде діло до її Павлуся, то як скажена стане: і очі витріщить, і запіниться, і за ніж хапається: крий Боже, що виробляє!..". Мати виконувала усі забаганки Павлуся, не пускала його до дітей на вулицю, а пізніше навіть вирішила, що сама знайде собі невістку. Засліплена любов'ю до єдиної дитини, мати не розуміла своїх помилок у вихованні.