Шептало повернувся в конюшню, бо після купання у річці почав згадувати конюха, знову його виправдовував. Насправді, кінь уже настільки був втягнутий у життя на конюшні, що почав сумувати. Його свідомість настільки пристосувалася до існування в табуні, що він не міг навіть подумати про те, що можна втекти кудись далеко і вести вільне життя. Цей вибір повернутися є вимушеним, але Шептало навіть не може цього усвідомити. Кінь звик до свого життя в конюшні, лише в думках дозволяв собі бути інакшим. Його втеча – це єдиний вияв незгоди, але його навіть не шукають, а конюх спокійно спить, коли Шептало повертається. Можливо, Степан знав, що кінь все одно повернеться, бо йому потрібна буде їжа, пристановище і навіть батіг.