Ці слова означають, що князівна розуміє усю несправедливість суспільства, його підступність, несправжність, відсутність співчуття до невинного дракона. Якби її слова стали правдою, і князь був дійсно князем, вона – сама собою, а люди – людьми, не відбулося б ніякої битви. Князь зміг би іншим способом обрати нареченого для дочки, навіть більше – це був би її вибір. А дракон міг би спокійно жити у печері, продовжував би писати вірші і, можливо, мав би справжнього друга. Країна жила б у спокої, кожна людина працювала б для її розвитку, життя було б щасливим.