У яру нічого не росло – боялося весняних вод: з полів саме цим яром летіла весняна вода (персоніфікація, весняна вода — епітет) і могла забрати не те що деревину або кущ, а навіть і п'ятеро вертольотів, коли б вони їй стали на дорозі. Тому яр порожнів і влітку і восени. Дріботіли по ньому вівці та кози, скубли під молочаєм присохлу траву та боялися Сіроманця.
У яру пахло овечим та козячим духом, хоч їх самих давно вже перегнали в інші ситіші місця (епітет). Нагрітий за літо яр дихав (персоніфікація) Сашкові в обличчя перецвілими будяками. Тихо пливло павутиння, і тоненька хмарина (епітет) лежала над яром, наче капустяний листок (порівняння).