Екзотичними елементами у новелі є описи степу, моря, рідкісних трав і зілля: "…смуга пісків тягнеться вздовж ріки з південного заходу, незайманий степ аж до Мелітопольщини, на півдні – Чорне море, і Джарилгачська затока, і саме місто Перекоп на вузькому суходолі, що завжди правив за ворота до Криму…", "І ось Данилко з прадідом Данилом вийшли з села, попростували в степ, просто на південь, перед ними розступилася голуба далина, виросли на південному обрії над далеким морем прекучеряві хмарки, мов крайсвітній вишневий розквітлий сад", "Отак ішли великий день, і все панською землею, "землі в пана. як сказу", побачили море…", "сонце заходило, не поспішаючи, морем пливла навантажена шхуна і тримала курс на захіх – повз Джарилгачську косу, острів Тендру, Кінбурнську косу й Очаків, пливучи на Збур'ївку, Голу Пристань, Кардашин чи Олешки, а може, й у самий Херсон, Британи, Каховку.", "…дажкорінь пах солодким хлібом, "ось тобі, Данилку, і степовий турецький сльоз", — сказав прадід і нахилився до квітки…". Ці елементи надають новелі своєрідності, передають ту атмосферу, серед якої зростав головний герой.