Порівняйте образи сина й батька Краузів. Як видумаєте, для чого автор увів образи цих німців у твір?

Ернст фон Крауз та його син Людвіг постають як символи німецького панування на нашій землі. Свій осуд фашизму, протизаконної і аморальної суті окупації розкрито, головним чином, за допомогою образів батька і сина Краузів. Старого Крауза Довженко називає "вовком з брутальною винахідливістю в розправах з ворогами імперії", а сина його – "расовим гітлерівським псом останньої формації, жорстокий, лихим мерзотником, героєм шибениць, масових палійств і ґвалтувань". Щоб викликати в читачів почуття зненависті до носії з коричневої чуми, письменник показує обох Краузів в "роботі": вони особисто розстрілюють невинних людей, на допитах завдають їм страшних тортур. Це садисти, руки яких по лікті в крові їхніх жертв. Ернст фон Крауз, старий полковник німецької розвідки, має більше знань і досвіду, ніж його син, лейтенант Людвіг. Обидва надзвичайно жорстокі, однак про Людвіга сказано: "Цей темний неук не раз ошарашував навіть свого старого вовка-батька одчайдушною своєю рішучістю і брутальною винахідливістю в розправах з ворогами імперії. Часом старий Крауз жахався свого виродка…". Українські землі викликають у Людвіга захоплення, однак старий Крауз вважає, що це страшна земля і згадує, як тікав звідси у вісімнадцятому році. Він навчає сина, що життєздатність і зневага до смерті в українців безмежні. Старий знає слабкі сторони українців і говорить про це синові. Він каже Людвігу, що українці "абсолютно позбавлені вміння прощати один одному незгоди навіть в ім'я інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту... Ти знаєш, вони не вивчають історії. Дивовижно. Вони вже двадцять п'ять літ живуть негативними лозунгами одкидання бога, власності, сім'ї, дружби! У них від слова "нація" остався тільки прикметник. У них немає вічних істин…". Жорстокість старого фон Крауза досягає піку, коли Лаврін вбиває Людвіга. Ернст спалює село, а згодом, коли розуміє, що близько поразка, створює табори смерті.