Про слабкість і страх Мустафи свідчать його слова: "Не забивала мене, козак. Татарин да гроші, много золота, син Девлет-Гірей". Ці слова він лепетав, а руками закривався. Коли Мустафу привели до сотника Андрія Недолі, татарин почувався впевнено, адже розумів, що якби його мали вбити, то вже вбили б. Він впевнено говорить: "Я Мустафа-ага, син Ібрагім, ханського Девлет-Гірея", люто кричить: "Не смій, джавре, зневажати його світлости хана ханів, бо він вас усіх переріже, або в полон візьме". Зміна настрою Мустафи характеризує його як боягуза, що використовує своє високе становище.