Вітька розгублено мовчав, бо не знав, як поводитись і що говорити. Нарешті він сказав, що буде дощ, і тут же покартав себе, що не міг придумати нічого кращого, і квітів не здогадався принести. І хоч у його голові було безліч історій, він так і не зміг промовити їх вголос, як не силкувався.