Новела була написана 1908 року. У всіх ще були свіжі спогади про події революції 1905-1907 рр. Були вони і в Чернігові, де жив письменник. Суспільно-політична атмосфера тих днів дуже добре відтворена в його листах. Так, 13 липня 1905 р. Коцюбинський пише В. Гнатюкові: "...Перед кількома днями довелося стояти кілька хвилин перед рушницями козаків, виміреними в публіку, і чекати, що ось-ось ляжеш трупом". Після поразки революції настала "чорна реакція", коли після певного розгублення царський уряд повів рішучий контрнаступ, жорстоко розправляючись із робітниками та селянами, що брали участь у подіях 1905 р. За угодою з Вільгельмом II частину армії із західного кордону було перекинуто в глиб країни для придушення селянських повстань. Козакам наказано поводитися з селянами, як з ворогом в окупованій країні. Грізна примара "столипінського галстука" нависла над країною.
За цих умов частина інтелігенції зневірилася в подальшій боротьбі. Серед неї посилилися ідейні хитання. Дехто вдався до "богобудівництва" і "богошукання" або намагався сховатися за вивіскою "мистецтво для мистецтва". У суспільстві запанував настрій апатії, втоми. У листах письменник із глибоким сумом відгукується про цей час: "Взагалі переживаємо подлі часи. Суспільність, забита, злякана, втомлена, сидить над розбитим коритом і апатично, без мрій, дивиться на мур, що стоїть перед нею".