Мензатюк Зірка — Ангел Золоте Волосся

Галя наважилася сказати про Ангела своїй мамі, але побачивши її реакцію, вирішила, що краще нікому про нього не розповідати. Мама дуже перелякалася, розповіла татові. Вони вважали, що це фантазії, що дівчинці варто більше уваги приділяти іншим.

Хлопець забрав у неї гроші, а коли купив чай і картоплю, решту поклав у свою кишеню. Галя не просила повернути решту, можливо, зрозуміла, що їй це не вдасться. Тому такого приятеля ніхто б не хотів мати.

Хлопчик вмів дуже добре малювати, вдома малював на стінах коней, дівчат, дядьків, третій раз цього літа мусили хату перебілювати. Мати сердилися, карали, а батько привіз до печерських отців. Чоловік думав, що коли талант сина від Бога, то його треба віддавати в науку. А якщо то насилають біси, все одно треба до отців печерських, щоб прогнали нечистих. Щоб залишитися в монастирі, хлопець мусив продемонструвати свої вміння. Грецький майстер перевірив, чи хлопець розрізняє різні відтінки смальти...

Під час першої мандрівки Галя побачила те, з чого починалася Києво-Печерська лавра, дізналася, як будували церкви у давнину. Дівчинка побачила хлопчика, якого батько привів до ченців, бо той постійно малював. Один з ченців, Матвій, напророкував, що хлопець стане Алимпієм і в монастирі знайде славу і благодать. Майстри, що оздоблювали церкву, прийняли хлопчика в учні, бо він справді мав талант. У церкві сталося диво: з'явився голуб, який нагадав усім Святого Духа...

Галя здогадалася, що цим художником міг бути Алимпій. У довіднику про Київ дівчинка знайшла час будівництва Успенського собору: 1073-1089 роки. Далі відшукала дати життя і смерті засновників Києво-Печерської лаври преподобних Антонія і Феодосія: 7 травня 1073 і 4 травня 1074 року. Остап у першій мандрівці казав, що обидва десять літ як покійні. Значить, Галя бачила літо 1083 року або наступне за ним. Алимпій був на ту пору підлітком. Отже, ставши художником, він малював наприкінці ХІ – на початку ХІІ століття.

Багатій Брячислав з дружиною був розлючений на Алимпія за те, що ченець не встиг намалювати ікону, бо був хворий. Алимпій просив пробачення, говорив, що відчуває наближення смерті. Потім він сказав, що Бог може одним словом сотворити ікону Своєї Матері. Але багатій не збирався чекати Божої утіхи. Він сказав, що всім розповість, як Алимпій обдурив його. Галя схопила грудку землі і пожбурила в багатія, прямісінько в лисину. Друга грудка полетіла в його дорідну дружину. Ніхто не знав, хто кидав грудки, бо Галя була невидима.

Після знайомства Ангел запропонував дівчинці одне невеличке диво – поглянути на хлопчика, який дав йому таке дивне ім'я. Вперше Ангел звернув на нього увагу, коли ще він був Галиним ровесником і батько привів його вчитися. галю зацікавило, яким був цей хлопчик. Дівчинка навіть не думала, що попереду її чекає мандрівка у далеке минуле.

Під час нової мандрівки Алимпій уже був ченцем, Галя впізнала його голос, риси обличчя. Він був вродливий і ще не старий, але був хворий: обличчя мав бліде, аж восково-жовте, очі позападали під тонкими рівними бровами.

Остап розповів Алимпію про варязького княжича Симона, який під час страшної бурі на морі побачив у небі величну церкву. Варяг навіть обміряв церкву золотим поясом. Пізніше, коли на Русь напали половці, які і перемогли, Симон віддав золотий пояс святим отцям на будівництво храму. Інша історія розповідала про те, як вибирали місце для собору. Його вказав сам Бог: святий Антоній став молитися, щоб по всій землі впала роса, а там, де мала стояти церква, щоб лишилося сухо...

Бабуся Віра передала Галі альбом "Мистецтво Київської Русі". Це було дороге ошатне видання, яке Галі давно подобалося. Дівчинка була допитливою, бо в бабусі вдома вже розглядала раніше цю книжку. Тепер вона розгорнула і була вражена, бо побачила Ангела Золоте Волосся. То була його ікона. Був і підпис: "Архангел Гавриїл (Ангел Золоте Волосся)". Дівчинка була здивована ще й тому, що художником, який намалював Ангела, виявився Алимпій.