Франко Іван — Мойсей

Коли діти розповіли Мойсею, що вбили скорпіона і зловили троє зайченяток, пророк сказав, що скорпіон теж бажає жити у світі, бо не винен, що має у хвості отруту. Також Мойсей поросив віднести зайчиків назад, де спіймали, бо їхня мати плакатиме за ними. Таким чином пророк навчав дітей бути милосердними і цінувати життя, адже нічого дорожчого за нього немає.

Чи справдилися слова Мойсея:

Що повиснути має колись,

Те і в морі не втоне.

Канаана тобі не видать

І не йти до востоку;

З сього місця ні вперед, ні взад

Ти не зробиш ні кроку?

Спершу Авірон сказав Мойсею, що не налякався його засторог, що юдейський народ не повинен ставати терном, а поклонятися треба іншим богам – Ваалу й Астарті. Щоб зневажити пророка, Авірон промовив до народу: "Майстер він говорити казки, Миляну пускать баньку, Тож приставмо його до дітей За громадськую няньку"...

Франко так пояснював роль Азазеля у своїй поемі: "У біблійнім оповіданні сам Бог показує Мойсеєві Палестину; у своїй поемі я приложив се до ролі Азазеля з наміром зазначити якнайсильніше контраст між пророцькими обіцянками і тим, що дійсно ждало гебреїв у Палестині. Сей контраст я вважав за потрібне зміцнити не стільки показом географічного положення та різноплемінності Палестини, скільки об'явою долі, яка чекала гебреїв у тім краю...

Велика сорокарічна праця Мойсея не минула дарма. Муки сумління, викликані смертю провідника, знову пробуджують у душах людей віру, самосвідомість і прагнення йти до мети, заповіданої Мойсеєм. Гебреї страчують підлих спокусників Авірона й Датана (так закінчується доля всіх лукавих вождів). Знаходиться новий провідник, гідний Мойсея, – "князь конюхів" Єгошуа. Під його проводом народ знову вирушає в дорогу.

Поема складається з прологу і двадцяти пісень-розділів. Пролог — це ліричний вступ до поеми й одночасно — цілком завершений самостійний твір, у якому подано роздуми великого сина України над долею рідного народу. Пролог до

Поеми звучить як заповіт Каменяра українському народові.

Роздуми про долю українського народу, його минуле й майбутнє, історичне призначення і місце серед інших народів.

"Основною темою поеми, — писав І. Франко, — я зробив смерть Мойсея як пророка, непризнаного своїм народом. Ця тема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні".

У поемі І. Франка йдеться лише про останні роки життя Мойсея, зневіру юдейського народу дійти до Землі Обітованої, втому пророка від багаторічної безрезультатності титанічної праці.

Вступ до поеми (пролог) пройнятий думками про невизнання української нації і її мови, про відсутність національно свідомого проводиря, який би став на чолі народу на його шляху до волі і незалежності, про кількість втрат, яких зазнав народ, про його подвиги і страждання. У першій частині прологу думки про долю і майбутнє народу песимістичні, але в другій частині з'являються думки про спроможність народу віднайти себе.

Знайомство з поемою "Мойсей" викликало у мене захоплення майстерністю І. Франка, бо він зумів на основі біблійної історії показати історію України, а також підтримати віру читача в те, що наш народ матиме щасливе майбутнє. Поема змушує задуматися про вічні проблеми людства: віра і зневіра, вождь і народ, сила волі і слабкодухість, досягнення високої мети, життя заради інших. На мою думку, кожен українець повинен прочитати цей твір.

До автора: Чи згідні ви, що "Мойсей" – вершина вашої творчості? Який підтекст постає у темі пророка, не признаного своїм народом? Чи важко створювати образ, який роздвоюється між вірою в мету і сумнівами у можливості її досягнення?

До героїв твору: У вас виникли сумніви, але у чому ви ніколи не сумнівалися? (для Мойсея) Що могло б побороти вашу зневіру на шляху до обіцяного краю? (до народу) Що насправді керувало вами, коли ви захотіли стати вождями народу?..