Дочинець Мирослав — У череві дерева

Прочитай діалог від слів "Його не здивувало моє запитання" до слів "Я дивився на вогонь і намагався зрозуміти сказане". Як Світован пояснює своє ім'я? Що, на твою думку, означає бути весь час "в дорозі до самого себе"?

Світован так пояснив своє ім'я: він той, що перейшов світ, і далі йде до самого себе. На мою думку, це означає, що мета Світована – саморозвиток, прийняття життя з його труднощами і радощами. Це людина-філософ, яка не поспішає, а радіє кожній миті, вірить у невмирущість душі, у всьому бачить сенс і вічно прагне неба.

Андрій Ворон дає такі поради оповідачеві:

1.Де б ти не був, ти дома. Тому, що світ сей – для тебе. Якщо прийматимеш його в себе таким, яким він є, світ ніколи не буде до тебе ворожим.

2.Не потрібно гнатися кудись і за чимось, не треба думати, що добре там, де тебе немає. Закон присутности дає повсюдно добре місце і добрий час.

3.Бути – значить не ділити цільність душі і повноту дня. Це істинне твоє благо. І воно завжди з тобою.

4.Своє не можна втратити, а те, що втратив, воно не було твоїм.

5...

Закон присутності – не думати про минуле і майбутнє, радіти моменту і трудитися, бути там, де знаходишся зараз. Закон потрібності – бути цінним для іншого, робити добре свою роботу, допомагати іншим.

Сенс життя Андрій Ворон вбачає у житті і праці для інших, бути цінним для інших, допомагати їм. Світован говорить, що треба вчитися жити у бджоли, яка радіє кожній квітці, несе мед до вулика, бо дбає про матку, трутнів, закладає щільники, а вже тоді їсть сама. Вона щаслива, бо працює і дбає про інших. Так і для людини має бути найважливішим робити діло совісно і допомагати іншим.

Як впливає на читача розповідь про події у творі від першої особи?

Вираз "У череві дерева" у прямому значенні вказує на те, що у цьому розділі оповідач і Андрій Ворон справді перебувають всередині дерева – це велика стара тополя, у дуплі якої був ведмежий барліг. Саме там герої знайшли прихисток під час сильної грози, повечеряли і переночували...

Світован справді жив у гармонії з природою, бо добре знав її, відчував себе її частиною. Він міг без проблем знайти їжу навіть там, де здавалось би, її зовсім не було. Знав усе про лісових мешканців, наприклад, знайшов для ночівлі покинутий ведмежий барліг і вигнав звідти ведмежий дух. Він добре знався на лікарських травах, знав, котрі можна вживати в їжу, наприклад, коріння алтея.

Можливо, Світован мав на увазі, що не потрібно нічого боятися чи очікувати, що трапиться щось погане, не тривожитися через втрату чогось матеріального. Наприклад, оповідач втратив роботу, житло, кохану дівчину і перебував у сум'ятті. Світован вважав, що це все вже у минулому, а про майбутнє не слід було хвилюватися. Потрібно приймати світ у теперішній момент, жити з ним у гармонії.

На мою думку, це ім'я говорить про те, що його носій усвідомлює себе частиною цього світу, добре вивчив його закони, навчився бути вільним у ньому. В Андрія Ворона був величезний життєвий досвід, яким він ділився з оповідачем, щоб підтримати і допомогти почати нове життя. Світован – мудра, спостережлива, життєлюбна людина, яка живе у гармонії з природою.

Зі Світованом оповідач відчув умиротворення, спокій, впевненість, що життя знову налагодиться: "Я слухав його, і мій гороб'їний мозочок завмирав… Здавалося, що Бог і справді зовсім близько". Після вечірньої грози і розмови у череві дерева оповідач вперше спокійно заснув: "Сон обережно прийняв мене у свої обійми. Ведмежий сон – без картинок, без тривожних змагань зі світом і самим собою".

Головний герой – старший на вигляд чоловік, з сивим довгим волоссям, розумними поглядом, худої статури. У творі є такий уривок, який дозволяє краще уявити зовнішність Світована: "Старий мав жилаве і досить ще збите тіло. Зате немилосердно понівечене рубцями, шрамами від опіків, віспинами затягнутих колотих ран. Слідами злобного чи то тваринного, чи то людського світу… Тіло мисливця, воїна, борця". Далі ще вказано, що за натурою він був приязний і безмежно мирний.