На початку твору Том разом з іншими людьми прямує на "свято", у нього ще не виникають сумніви, чи правильно усі діють. Хлопець навіть говорить: "Немає нікого й нічого, що б ми не зненавиділи". Побачивши картину, Том починає вагатися, у його душі триває боротьба: робити як інші, чи засумніватися і правильності таких дій. Він розуміє, що картина гарна, говорить про це, але його ніхто не чує. Коли усі шматували полотно, хлопець схопив клаптик і заховав, а згодом приніс додому. Таким чином він врятував від знищення усмішку Джоконди. Тому можна сказати, що результатом боротьби стало добро, прагнення до прекрасного. Один з персонажів, імені якого не вказано, висловив перед знищенням полотна таку думку: "Ось побачите: колись прийде людина з уявою та підлатає її (цивілізацію). Запам'ятайте мої слова. Хтось, у кого буде серце… Людина, чия душа відкрита до прекрасного, щоб нам вистачило мирно жити". Можливо, цією людиною і повинен стати Том.