З двох перших розділів ми дізнаємося про дівчинку Алісу, яка нудьгує на березі, поки її сестра поруч читає книжку. Раптом повз Алісу пробігає Білий Кролик, який вміє говорити і має годинник у нагрудній кишеньці. Зацікавившись Кроликом, дівчинка стрибає за ним у кролячу нору, довго падає вниз, а потім опиняється в коридорі, освітленому рядочком підвішених до стелі ламп. Там вона бачить маленький триногий скляний столик, на якому лежить крихітний золотий ключик для маленьких дверцят, у які дівчинка не може пройти. Аліса знаходить на столику маленьку пляшечку з написом "Випий мене", п'є смачну рідину і зменшується. Та от ключ вона забула на столику і не може тепер його взяти. Під столом дівчинка знаходить невеличку скляну скриньку. Там лежить малесеньке тістечко з написом зі смородинок: "З'їж мене". Дівчинка з'їдає все тістечко і збільшується. Вона нарешті відкриває садові дверцята, але тепер така велика, що може зазирнути в садок лиш одним оком. Аліса плаче, і перед нею з'являється Білий Кролик, який дуже поспішає. Аліса звертається до нього по допомогу, але Кролик тікає. Дівчинка поринає в роздуми і спогади, і тим часом зменшується, бо натягає собі на руку одну з Кроликових білих рукавичок, а в іншу руку бере віяло, яке теж загубив Кролик. Тепер дівчинка знову маленька, але двері в сад – зачинені, бо ключик лежить на столі. Посковзнувшись, Аліса падає у озеро зі своїх сліз. Там вона зустрічає Мишу, розмовляє з нею. В озерце набивається чимало птахів та звірів: Качур, Додо, Папужка Лорі, Орлятко і ще якісь химерні істоти. І вся ця компанія на чолі з Алісою прямує до берега.