Просторові і часові порушення: "Чи то колодязь був просто таки бездонний, а чи так повільно вона падала, але дорогою їй не бракувало часу роззирнутися і поміркувати, що ж буде далі". Під час падіння "Алісу почав змагати сон", "…їй почало снитися, ніби вона гуляє попідручки з Діною…". Упавши, Аліса навіть "…нітрохи не забилась". Дівчинка від випитого з пляшки "…заледве сягала десяти дюймів", а від тістечка, котре з'їла, "…її зріст сягав тепер за дев'ять футів!". Аліса "…наплакала ціле озерце, завглибшки з чотири дюйми і завширшки на півкоридора". Вона говорить, що "Лондон — столиця Парижу, а Париж — Риму, а Рим..."
Мовні порушення: "– Все дивасніше й дивасніше! – вигукнула Аліса (з великого зачудування вона раптом забула як правильно говорити)". Говорячи, що зараз прочитає вірша "Хороша перепілонька", Аліса читає вірш про крокодила.
Математичні порушення: "Ану перевірмо, чи знаю я те, що знала? Отже: чотири по п'ять дванадцять, чотири по шість — тринадцять, чотири по сім — е, так я ніколи не дійду до двадцяти!"