Головний герой повісті, Тарас Бульба, і його старший син, Остап, завжди билися в перших лавах козацького війська. Вони немов створені були для захисту рідної землі – могутні, мужні та шляхетні воїни. Недаремно ж Остапа обрали отаманом, коли йому виповнилося всього лише 22 роки! Він не лякався відповідальності, сміливо йшов на ворога і загинув як справжній герой. Потрапивши в полон до поляків, він зазнав нелюдських тортур, але жоден м'яз не здригнувся на його обличчі. Тарас Бульба, що був свідком страждань сина, сам горів немов у пекельному вогні. Але разом з тим, він мимоволі захоплювався мужністю сина. Не побоявшись поляків, Тарас благословив сина на героїчну смерть, гідну справжнього велета духу. На запитання сина: "Батьку! Де ти? Чи чуєш ти мене?" — Тарас Бульба відповів: "Чую!". Сам Тарас Бульба також загинув мученицькою героїчною смертю від рук ворогів. Його живцем спалили на вогнищі. Але цей могутній велетень-козак навіть не здригнувся від думки про власну смерть. Гоголь не змальовує картин смерті інших козаків, яких полонили поляки, але ми можемо здогадатися про те, що й вони померли героїчною смертю, не зрадивши вітчизну та батьківську віру. Оповідач висловлює щирий захват приреченими на смерть козаками, які в найкритичнішу мить свого життя не втрачали шляхетності й гідності.