Андрій усвідомлював, що став зрадником, і до цього його спонукало сліпе кохання до дочки ворога. Він забуває святі почуття вірності вітчизні та товариству: "А що мені батько, товариші, вітчизна!.. нема у мене нікого!". "І загинув козак! Пропав для всього козацького лицарства!" Андрій зробив найстрашніше: зрадив вітчизну, Січ, батька, матір, товаришів, віру. Тарас Бульба вбив зрадника. Це було жорстоке рішення, але за законами воєнного часу воно було єдино правильним. Бо зрадникові немає місця серед козаків.