Спершу Гамлет не здогадувався про те, кого ховають. Він лише зрозумів, що "обряд неповний. Видно, той, Кого несуть, шаленою рукою
Урвав собі життя". Почувши зі слів Лаерта, що у труні лежить Офелія, Гамлет, прибитий горем, з'являється перед усіма і слідом за Лаертом стрибає у могилу дівчини. Чоловіки почали боротися, а коли їх розняли, Гамлет почав доводити, що має право попрощатися, адже справді кохав Офелію. Він кинув Лаерту виклик:
До ста бісів! Кажи, на що ти здатен?
На плач? На бій? На голод? На страждання?
Чи пити оцет? З'їсти крокодила?
Я теж. Прийшов ти скиглити сюди?
Мені на встид ускочити в могилу?
Живцем себе похоронить? Я теж.
Базікаєш про гори? Хай навернуть
На нас мільйони десятин, щоб насип
Сягав верхів'ям до самого сонця,
Щоб за бородавку здалася Осса!
Гей ні, хоч просторікуєш ти красно,
Я можу ще красніш.