У цей час у замок приїздить вуличний театр. Гамлет звертається до акторів із проханням розіграти сцену вбивства, в основі якої – події, розказані привидом. Він передбачає, що під час вистави Клавдій якимось чином обов'язково видасть себе. Герой хоче подивитися, "З яким обличчям слухатиме дядько: Хай затремтить, нехай здригнеться ледве – І знатиму я, що мені робити". Гамлет хоче перевірити Клавдія, бо вагається, що ж йому робити, адже в глибокому смутку за батьком і відразі до матері він міг помилково повірити батьковій подобі так, начебто зустрівся не з духом, а з живим батьком:
"Хай ці актори перед дядьком грають
Подібне щось до смерті батька; я ж,
Я з нього не зведу очей; я вп'юсь
Аж до живого: ледве він здригнеться,
Я знатиму, що далі. Ну, а привид –
Диявол, може? Має ж силу біс
Прибрати милий образ. Може, він
Мене, ослаблого в борні з журбою, –
А над такими душами він дужчий,-
Обманює для згуби".