Перед тим, як написати це слово, Клод Фролло терзався думкою про те, як добути філософський камінь, який будь-який метал перетворював би на золото. Це була його головна мета. Та навіть обдумуючи різні способи, він згадував Есмеральду: ""Маджістрі твердить, ніби існують жіночі імена, такі чарівні й ніжні, що досить вимовити їх під час дослідів… Жіночі уста завжди чисті; це текуча вода, це промінь сонця. Ім'я жінки повинно бути милим, ніжним, поетичним; воно повинно закінчуватися на довгі голосні і бути подібним до слів благословення"… Так, цей мудрець мав рацію, насправді – Марія, Софія, Есмераль… Прокляття! Знову ця думка! І архідиякон спересердя закрив книгу. Він провів рукою по чолу, немов хотів прогнати якусь настирливу думку". Настирлива думку про Есмеральду заважала йому думати, він згадав про свого супротивника Феба, а потім схопив циркуль і мовчки начертав на стіні великими літерами слово "ANAГKH", яке означає "доля, фатум".
Чому на стіні келії Клод Фролло написав таємниче слово "ANAГKH", про кого або про що він думав, коли писав це слово?
Відповідь на контрольне запитання
Інші контрольні запитання до твору "Собор Паризької Богоматері"
- Як ви розумієте авторську характеристику: "Сувора й льодяна оболонка Клода Фролло"? Як виникла "ця холодна личина неприступної й недосяжної доброчесності"?
- Як Квазімодо виявляє своє кохання до Есмеральди? Чому він збрехав їй про Феба, як помстився священнику і що сталося з ним після страти дівчини?
- Чи кохав Феб Есмеральду? Які його вчинки свідчать про несерйозне ставлення до дівчини, і чому після трагічного побачення він не спробував її врятувати?
- Як виявляється душевна жорстокість та моральне убозтво народу у сцені покарання Квазімодо?
- Чи можна вважати похід арготинців на Собор Паризької Богоматері народним повстанням? Якою була його мета, чому глава має назву "Хай живуть веселощі!" і чим усе завершилося?