Сент Джон всіма способами переконував Джейн стати його дружиною. Одного вечора він сказав Джейн, що дає їй два тижні на роздуми. Він говорив щиро, лагідно і дивився на дівчину як пастир, що кличе заблудлу вівцю. Джейн майже змінила свою думку, її кликала віра, але вона сказала, що хотіла б пересвідчитися, що це воля Господня. І того вечора Джейн наче почула голос, який кликав її. Це був голос Едварда Рочестера, сповнений туги й болю. Дівчина закричала, що йде, а зранку почала збиратися в Торнфілд.