Коли ліліпути лише знайшли Гуллівера, йому не раз кортіло схопити в жменю сорок чи п'ятдесят чоловічків і скинути їх на землю. Однак, герой розумів, що їх багато, тож йому можуть заподіяти більше лихо. Також він дав власну урочисту обіцянку (так тлумачив свою покірливу поведінку), а ще вважав, що це була б невдячність до людей, які так гостинно поводилися і щедро частували його. Гуллівер дивувався хоробрості ліліпутів, і коли їх стало ще більше, йому спало на думку спробувати розірвати пута. Але, відчувши пекучий біль на обличчі та руках від стріл, він здався на волю ліліпутів. Гуллівер дозволив ліліпутам прикувати себе ланцюгом і через те, що вважав, що за схожих обставин жоден європейський монарх не дав би йому стільки їжі і не виділив би екіпаж, який віз його до столиці. На мою думку, Гуллівер правильно зробив, бо коли б ще на березі знищив ліліпутів, то не отримав би змоги дізнатися багато цікавого про їхнє життя.
Чому Гуллівер дозволив прикувати себе ланцюгом, обшукати. Чи правильно він учинив?
Відповідь на контрольне запитання
Інші контрольні запитання до твору "Мандри Гуллівера"
- Яка пригода трапилася з героєм?
- Які явища та вади суспільного життя викриває Свіфт, описуючи порядки, що панували в Ліліпутії?
- Які просвітницькі ідеї відображено в романі "Мандри Гуллівера"?
- Як описано імператора Ліліпутії? Чим він вирізнявся з-поміж інших мешканців своєї країни? Яке враження у вас склалося про нього?
- Про який звичай, запроваджений нинішнім імператором, дізнався Гуллівер? Чи можна це нововведення назвати ще одним яскравим штрихом до характеристики правителя Ліліпутії? Обґрунтуйте свою думку.