Одного разу, нишпорячи в своїх речах, Робінзон знайшов невеличкий мішок з зерном для птиці. Зерно було зіпсуте пацюками, тому Робінзон висипав його на землю під скелею. Через місяць він побачив там кілька маленьких зелених стеблинок, з яких виросли 10-12 колосків ячменю. Поруч росли стебельця рису. Робінзон дбайливо зібрав усі колосочки, коли вони достигли наприкінці червня. Аж на 4 рік він зважився взяти маленьку частину зерна собі на їжу.
У Робінзона не було посуду, щоб варити чи тушкувати м'ясо та овочі. Та якось він добув глини і почав пробувати ліпити і випалювати глечики. Перші спроби були невдалі, але з часом йому не бракувало вже череп'яного посуду. Щоб обійтись без печі чоловік виліпив з глини кілька величезних круглих посудин, дуже широких, але мілких. Цими тарелями він накривав хліб, коли пік їх на вогнищі.
Якось Робінзон вирішив спробувати зробити човен або, ще краще, пірогу, які роблять тубільці в цих краях. Чоловік зрубав здоровенний кедр. 20 днів він підрубував самий стовбур, а ще 14 днів обрубував сучки й відокремлював величезне розложисте верховіття. Цілий місяць він обтісував сокирою свою колоду, намагаючись надати їй форми човна, щоб вона могла прямо держатись на воді. 3 місяці пішло на те, щоб видовбати її зсередини. Нарешті чудова пірога була змайстрована. Та всі його спроби спустити її на воду не дали наслідків. Робінзон зовсім не міг зрушити з місця пірогу, як раніше не міг зрушити шлюпку. Тому можна стверджувати, що не все вдавалося головному герою, але він не впадав у відчай і брався до роботи знову.