Оповідання "Стариган із крилами" – це дуже глибокий філософський твір, який змушує задуматися про те, хто ми такі, чи глибокою є наша духовність, як ми повинні ставитися до інших, чому людина повинна вдосконалювати себе. На мою думку, найважливішою проблемою у творі є любов до ближнього. Люди, зображені у творі, позбавлені цієї любові, розуміння, милосердя, бо знущаються, б'ють, припікають залізом ангела, хоч він нічого поганого їм не зробив, навпаки, можливо, врятував хлопчика від смерті. Люди прагнули лише видовища, ніхто не задумався над тим, що можна спробувати зрозуміти мову ангела, щось дізнатися про нього, заборонити іншим ображати його. Навіть священник, віра якого вчить бути до всіх милосердним і добрим, не зупиняє людей та навіть сумнівається, чи це справжній ангел, чи це перевтілений диявол. Коли ж увагу людей привернула дівчина-павук, ангелу дали спокій, але син Пелайо та Елісенди продовжував з знущатися з нього. Тому тут порушено проблему виховання дітей. Подружжя не те що не подумало відпустити ангела, а навіть не пояснило синові, що старого, хворого ангела можна ставитися краще.
На початку оповідання "Пелайо та Елісенда довго й уважно дивились на старого, нарешті, трохи отямившись, дійшли висновку, що він навіть симпатичний, і наважились заговорити до нього". Та потім подружжя прислухається до думки сусідки і вірить їй, що ангел небезпечний. Можливо, тому Пелайо "витяг його з грязюки й замкнув у дротяному курнику". Згодом Пелайо та Елісенда зраділи, що дитина одужала і хотіли відпустити ангела, дати йому прісної води та харчів на три дні. Та зранку з'являються сусіди, які розмірковують, що зробити з ангелом. Подружжя знову прислухається до думок інших і не звільняє ангела, а згодом ще й наживається з того, що за гроші показує людям. Тому проблема відповідальності людини за свої вчинки, вплив на неї суспільства є теж дуже важливою.
- Стариган із крилами (повний текст)
- Стариган із крилами (скорочено)
- Шкільні твори до тексту "Стариган із крилами"
Проблему залежності людини від певних, не завжди правильних, стереотипів та уявлень яскраво демонструє образ священника, якому "…одразу не сподобалось те, що ангел не розуміє божої мови і не вміє шанувати божих слуг". Отець Гонзага шукав велич і гідність в ангела, але помітив лише, що від старигана "…тхнуло болотом, з крил звисали водорості, велике пір'я було посічене земними вітрами". Свою думку отець нав'язує парафіянам. Релігія і влада в оповіданні не допомагає людям прозріти, а настановляє на шлях бездуховності, жорстокості, байдужості.