Грегуар був особливою дитиною, і це потрібно було враховувати під час його навчання. Вчителі не розуміли, що для нього був потрібний особливий підхід. Першого дня у школі все пройшло цікаво, але наступного дня він не хотів йти, бо все там уже бачив. Добре в школі йому було тільки у старшій дитсадівській групі, бо там була вихователька Марі, яка займалася рукоділлям та майструвала всяку всячину. Грегуар теж любив щось майструвати, а вихователька розуміла, як знайти з ним спільну мову. Згодом Грегуара вчила мадам Доре, яку він ненавидів. Йому не подобався її голос, її кривляння, те, що вона вічно обирала для себе улюбленців з учнів. Пізніше Грегуар часто отримував зауваження від вчительки фізкультури, яку звали мадам Берлюрон. На її уроках хлопець забивав голи своїй команді, вилазив на футбольні ворота, прикидався дурником. З однокласниками теж не склалися стосунки, бо Грегуару було важко з кимось подружитися. Можливо, це б сталося, якби в когось з дітей і героя повісті були спільні захоплення.
У педагогічній характеристиці хлопчика вихователька Марі написала: "У цього хлопчика голова як решето, золоті руки і величезне серце. Якщо постаратися, із нього буде толк". Я погоджуюся з цією характеристикою, бо вихователька розуміла, що Грегуару важко сконцентрувати увагу, довго сидіти та вчитися, але він може придумати і зробити різні речі, а його серце дуже добре, щире і відкрите.