У печері кожен з друзів випорпав собі зручну ямку й вимостив її для спання. Надвечір першого дня Нюхмумрик награвав вечірні мелодії, а потім запитав друзів, чи хочуть почути страшну оповідь. Він сказав, що цю байку йому розповіла одна сорока, коли він був ще малий. Ось що він розповів. На краю світу стоїть височенна гора, чорна як сажа і гладенька мов шовк. На самому вершечку гори височить дім Чарівника, у якому немає ні вікон, ні дверей, бо Чарівник завжди прилітає додому по повітрю верхи на чорній пантері. Ночами він літає світом і збирає рубіни. Чарівник може обернутися на будь-кого. Йому завиграшки просотатися під землю чи опуститися на морське дно, де лежать приховані скарби. Він колекціонує каміння і не буде щасливим, доки не знайде Королівський Рубін, майже такий завбільшки, як голова чорної пантери.
Нюхмумрик сказав, що бачив Чарівника на власні очі під час грози на острові, а сорока ще казала, що Чарівник мав високого чорного капелюха! Друзі зрозуміли, що той капелюх у них вдома. Гемуль почав боятися, налякалися і Хропусь та Хропся, їх спробували заспокоїти Мумі-троль і Нюхмумрик, але раптом надворі Хропся почула дивний шум. Мумі-троль здогадався, що це дощ і сказав, що пора спати. Наляканість друзів можна пояснити тим, що вони знаходилися не вдома, а в печері, біля них не було Мумі-тата і Мумі-мами.