Головний герой повісті-казки жив у Стокгольмі з названими батьками, для яких він був лише зайвим клопотом. Гостро відчуваючи самотність, хлопчик Буссе мріяв про сильного й люблячого батька, як у його друга Бенка.
9-річний Бу Вільгельм Ульсон жив на Упландській вулиці. Його кликали просто Буссе. Тітка Едля й дядька Сікстен прийняли хлопчика, коли тому було всього рік. А до того Буссе жив у сирітському притулку. Дядько і тітка не любили хлопчика, часто сварили за гамір, за бруд, за розкидані іграшки, надто голосну розмову чи сміх. Тітка Едля раз по раз казала: "Проклятий той день, коли ти з'явився в нашому домі!" А дядько Сікстен інколи казав: "Ану гайда з-перед моїх очей, щоб я тебе не бачив!"
Буссе здебільшого сидів у Бенка, який мав чудового тата. Той завжди розмовляв з Бенком, допомагав йому будувати моделі літаків, позначав карбами на одвірку в кухні, наскільки він виріс, тощо. Бенкові не забороняли сміятися, розмовляти й розкидати одяг, скільки він хотів. І однаково тато його любив. Якось тітка Едля сказала Буссе, що його мати померла, коли він народився, а хто його батько, нікому не відомо. Вона додала, що то був поганець. Але Буссе так не вважав.