Вільям Шекспір — Ромео і Джульєтта

Трагедія – це драматичний жанр, твори якого відзначаються гостротою та непримиренністю конфлікту особистого чи громадського характеру й закінчуються звичайно тим, що герой гине. Жанр "Ромео і Джульєтти" відповідає усім традиціям літератури доби Відродження: молоде і щире почуття стикається у фатальному конфлікті з багатолітньою ворожнечею двох феодальних родин. Ця ворожнеча – зла доля Ромео і Джульєтти, яка призводить їх до неминучої загибелі...

Метафори: "заздрісного місяця", місяць "занедужав Від прикрості", "говорять очі", "та з неба ж очі Лили б такі потоки променисті", "Лише твоє ім'я – мій ворог лютий", "аромат солодкий", "Кохання принесло мене на крилах", "Своїм плащем мене прикриє ніч", Моє лице ховає маска ночі, Але на нім пала дівочий стид", "порив палкий", "Теплий подих літа", "бруньку ніжного кохання Оберне в пишну квітку запашну"...

Брат Лоренцо докоряв Ромео за те, що той так швидко забув Розаліну і знову закохався: "Правда, що в очах У юнаків любов, а не в серцях. Її так скоро зрадив ти й забув? Я б не повірив, якби сам не чув". Саме брат Лоренцо був першим, хто дізнавався про душевні переживання Ромео. Лоренцо пам'ятає, як юнак звірявся йому щодо Розаліни: "…Сліз гіркий потік Збігав за неї з цих поблідлих щік! Любов розсолом приправляв таким, Щоб та любов розвіялась, як дим?" Про кохання до Джульєтти Ромео теж спершу розказав брату Лоренцо, довірився і попросив якнайшвидше обвінчати з Джульєттою.

Монолог Ромео написаний у формі англійського сонета, бо складається з трьох катренів (чотиривірші) та одного дистиха (двовірша).

Померкли смолоскипи перед нею!

І світить вродою вона своєю

На щоках ночі – діамант ясний

У вусі мавра; скарб цей дорогий

І для землі, і для життя сія...

Запальний Тібальт – людина, яка прагне робити тільки належне, не замислюючись над людським змістом вчинку. Його ставлення до Ромео наперед визначено, воно зумовлене етикетом і поняттям родової честі, згідно з якою не може бути примирення з ворогами ні за яких умов. Він не здатен, як Джульєтта, переступити умовності, звільнитися від старих догм, і тому гине. Тібальт – по-своєму трагічний герой.

Шекспір зображує кохання з першого погляду, яке виникає між молодими людьми, сім'ї яких ворогують. Коли закохані дізнаються, що вони одне для одного вороги, для них ця новина стає шокуючою. Ромео говорить: "Що? Капулетті?.. Ох! Де ж вороття?.. У ворога в руках моє життя!", Джульєтта зізнається: "Ох, не на радість ти, любов моя, Бо ворога кохаю ніжно я!"...

Паріс прийшов домовлятися про вінчання з Джульєттою. Граф хотів, щоб вінчання відбулося якнайскоріше, в четвер. Паріс пояснив, що так бажає Капулетті: його дочка менше плакатиме за Тібальтом і розвеселиться шлюбом.

Вночі біля родинного склепу опиняється Паріс. Він хотів, щоб ніхто не знав про його прихід. Паріс приніс квіти і хотів оплакати Джульєтту. В цей час прийшли Ромео та Балдасаро. Ромео наказав Балдасаро йти геть, але той сховався поблизу, бо щось запідозрив. Ромео розбив двері каплиці, Паріс впізнав його і кинувся битися. Ромео попросив Паріса йти геть, але той не пішов. Ромео вбив його і поклав до каплиці.

Брат Джованні, якого брат Лоренцо відправив до Ромео, не зміг доставити листа, бо ченця не пустили до Мантуї, адже він був біля хворих, які мали пошесть. Ромео ж, отримавши від Балдасаро звістку, що Джульєтта померла і лежить у склепі, купив отруту і поїхав у Верону помирати разом з коханою.

Дівчина відмовилася від клятви Ромео, бо її можна легко зламати:

Джульєтта

О, не клянись! Зламати можеш клятву:

Недурно ж кажуть, що з любовних клятв

Сміється сам Юпітер...