Крістіне Нестлінгер — Конрад, або Дитина з бляшанки

Персонажі твору: Конрад, Берті Бартолотті, пан Егон, Кіті, пан і пані Рузіки.

Пані Бартолотті – яскрава, незвичайна, непрактична, творча жінка, яка часто поводиться по-дитячому. Сусіди не хотіли розмовляти з нею, бо вважали химерною. Жінка мало розмовляла з мешканцями будинку, але часто розмовляла сама з собою. Вона звикла до цікавих поглядів оточуючих, бо її яскраві макіяж та одяг викликали зацікавлення...

З розвитком сюжету еволюціонують абсолютно всі персонажі. Яскрава пані Бартолотті на початку твору жила сама для себе, виготовляла килими, робила безліч непотрібних замовлень поштою. Отримавши посилку з Конрадом, жінка відчула здивування. Згодом вона розгубилася, бо не знала, як поводитися з семирічним хлопчиком. Не зважаючи на дивні смаки жінки, її нестандартну поведінку, вона довела, що може щиро полюбити дитину...

Читачеві смішно, коли пані Бартолотті та пан Егон влаштовують Конрада у школу. Хоч їм легко це вдалося, пан Егон тихенько постогнував, бо у нього болів великий палець на лівій нозі, адже пані Бартолотті в кабінеті директорки тричі наступала на нього, коли директорка назвала його "шановним паном Бартолотті", а пан Егон хотів виправити її.

Також смішно зі спроб пані Бартолотті влаштувати хлопчикові повноцінний і ситний прийом їжі...

Мені подобається "новий" Конрад, адже хлопчик став звичайною дитиною, яка може висловлювати свою думку, коли незгідний з дорослими, інколи може бути неслухняним. Після цих змін Конрад, який дружив лише з Кіті, нарешті знайде друзів, адже однокласники ненавиділи його через слухняність.

Авторка наче протиставляє пані Бартолотті і Конрада: жінка інколи безвідповідальна, ексцентрична, емоційна, а хлопчик "правильний", слухняний, спокійний. У творі все навпаки: не батьки вчать дитину правилам хорошого тону, а навпаки, хлопчик виступає в ролі наставника (що одночасно смішно і повчально)...

Психологічна й водночас казкова повість "Конрад, або Дитина з бляшанки" К. Нестлінгер приваблює читачів насамперед художністю. У творі авторка використовує елементи чарівності (штучно створена дитина, живильна вода), наповнюючи їх сучасним соціальним змістом. Авторка вміло поєднує фантастику з актуальною проблематикою так, що читачі мимоволі вірять у реальність неймовірних подій. Персонажі повісті живуть не в ізольованому літературному світі, а ніби поруч з нами. У їхніх образах і вчинках читач часто бачить себе самого.

Пані Бартолотті, пан Егон і Кіті полюбили Конрада, тому не хотіли повертати його справжнім замовникам чи на фабрику. Пані Бартолотті давно мріяла про дитину, Конрад був її шансом стати матір'ю. Вона прив'язалася до хлопчика і щиро полюбила. Пан Егон теж мріяв про батьківство, чоловіку подобалося піклуватися про хлопчика. Кіті подружилася з Конрадом, знайшла справжнього друга, тому робила усе, що могла, щоб він залишився з ними.

Після першого дня у школі Конрад, дотримуючись прохання матері говорити як інші діти, так відповів пану Егону на пропозицію піти не в 3, а в 2 клас: "Нє, предку. Нє, справді, нє. Та каламуть, якої тут навчають, однаково й там, і там нудна до безтями. Я не отримав п'ятірки, бо ще не розтуляв писка". Таким чином хлопчик змінив свою ідеальну мову на ту, якою говорили звичайні діти. Та вже скоро однокласники почали ображати Конрада...

Щоб залишитися в пані Бартолотті, Конрад повинен був стати поганим, неслухняним, галасливим, нечемним, зухвалим. Хлопчик мусив переконати людей з фабрики і батьків-замовників, що це зовсім не він. Хлопчик мусив навчитися лаятись, битись і робити всілякі капості, у чому сусідська дівчинка Кіті для нього – неперевершена вчителька. Звичайно, авторка не прагне, аби її читачі ставали забіяками й хуліганами, але щоб вони вміли постояли за себе – звісно, хоче...

Повість навчає не відступати перед труднощами, вірити у власні сили. Крістіне Нестлігер доводить, що бути ідеальним у цьому неідеальному світі дуже складно, а декому навіть не під силу. Але завжди можна знайти золоту середину: слухняним потрібно бути в міру, бо іноді надмірна чемність і сумлінність робить дитину несправжньою, автоматизованою.