Якось вранці мама Денні О'Тула, як завжди, допомогла синові одягнути пальто, натягнула йому на вуха зелений берет і проводила до дверей. Решту дороги до школи Денні мав пройти самостійно: хлопчику сім років, а переходити через дорогу потрібно лише один раз.
– Будь обережний на переході, – нагадала місіс О'Тул. – Не забудь подивитися в обидві сторони.
– Гаразд, – пообіцяв Денні.
– Це дуже розумна порада, – підтримав містер О'Тул з кухні, де сімейство снідало...
У Лінгуаглоссі, на Сицилії, жила маленька сільська дівчинка на ім'я Маріетта. Це була країна фруктових дерев: персики, абрикоси, яскраві гранати, мигдаль, чиї ніжні рожеві квіточки навесні з'являлися найпершими, і оливкові дерева, чиє листя завжди зелене, і виноградні лози з білими і чорними гронами в кінці літа. Життя селян цілком залежало від фруктових дерев.
Країна фруктових садів лежала біля підніжжя великої гори з вогненним серцем і жерлом нагорі...
Гризельда Кеф'ю жила зі своєю прабабусею у будинку, що стояв у найдальшому кутку провулку. Їй було десять, Прабабусі – сто десять років, але ви помиляєтесь, якщо вам здалося, що між ними дуже велика різниця.
Якби прабабуся була удвічі, або утричі, або у чотири рази старша за Гризельду, тоді різниця була б величезною, адже у двадцять, чи тридцять, чи в сорок років ви відчуваєте себе, звичайно, не так, як у десять. А сто – гарне, кругле число, яке замикає вікове коло...
У тебе справжня ніжність
Зелених в лісі трав
Ти сяєш, ніби зірка,
Тому, хто заблукав.
Шукатиму тебе я
В усіх-усіх краях...
Якось селянська донька Крісті пішла на галявину, що зеленіла позаду матусиного городу, і зірвала там квітку. Сталося це давним-давно, але все ж таки на людській пам'яті: тобто не сьогодні і не в перший день творіння, а саме посередині.
Крісті дуже зраділа квітці – вона справді була дуже гарною – і побігла до матінки поділитися своєю радістю.
– Мама! Дивись, яку я квітку знайшла!
Матінка поливала клумбу з гвоздиками. Але, почувши голос доньки, вона поставила глечик і поспішила назустріч...
Жила колись Маленька Кравчиня, яка вважалася молодшою у Старшої Кравчині. Але хоча вона і була молодшою, вона так спритно кроїла, так витончено робила стібки, сукні шила з такою чарівною фантазією, що, насправді, вона була найкращою кравчинею в королівстві, і Старша Кравчиня це знала. Маленька Кравчиня була така юна і така скромна, що Старша Кравчиня сказала собі:
– Годі й казати, Лотта шиє краще за мене...
У кінці вулиці стояла школа. Стара циганка Дайна, яка тримала двох папужок у клітці, сиділа на кутку праворуч від школи, а на куті ліворуч від школи сиділа Сюзанна Браун, що продавала шнурки для черевиків.
Сюзанна думала, що їй дев'ять років, але точно вона не знала. Що стосується віку старої Дайни, то вона його давно забула, він був надто великий, щоб його пам'ятати...
Переклад Валерії Воробйової
Чи чули ви колись казку про принцес, які жили тільки заради волосся?
Ось послухайте. Жив колись король, який взяв собі за жінку циганку, та так вже про неї піклувався, наче вона була зі скла. Щоб вона не втекла, він сховав її у палаці серед парку, довкола якого простягнувся високий мур, і ніколи не пускав її за огорожу...
Такий круглий, весь срібний
Якось увечері Дочка короля визирнула у вікно і побачила на небі красивий круглий, срібний Місяць. Вона простягла вгору руки, але дотягнутися до Місяця не змогла.
Тоді вона піднялася на горище, приставила стільця до відкритого люку і вилізла на дах. Але й звідти дістати Місяця не змогла.
Вона видерлася на найвищий димар, але до Місяця все одно не дістала і гірко-гірко заплакала.
Пролітав повз неї Кажан і спитав:
— За чим ти плачеш, Дочка короля?..
Якось, давним-давно, в хатинці на околиці одного містечка жила бабуся. Звали її міс До. І була в неї служниця Кейт. Раз послала її господиня протирати вікна на горищі. І за цими вікнами очам дівчинки відкрився раптом простір без кінця і краю: одразу за містом розкинулися зелені луки. Справивши всю роботу, Кейт звернулася до міс До:
– Пустіть, будь ласка на лужок погуляти.
– Ні-ні, не можна тобі на луги ходити.
– Чому ж не можна?
– Бо, не дай боже, Травницю зустрінеш...