Мабуть, зовсім не проста справа — створити комедію. Треба не тільки знайти у суспільстві негативне явище, щоб висміяти його, зриваючи маску з усіх вад і недоліків, що схоже на хірургічне втручання. Треба ще провести інтенсивну терапію — лікування сміхом, випромінюванням здорового глузду, припікання іскрометним феєрверком сатири. Для того треба весь час тримати глядача й читача у постійному напруженні: щоб не встиг звикнути до одного комедійного прийому, використовувати інший, будувати комічний сюжет по наростаючій.
Починають з найпростішого комічного ефекту — to зіставлення бажаного і реального. На лекції вчителя філософії про природу голосних і приголосних пан Журден робить для себе "велике відкриття": він розмовляє прозою!
Дуже цікаво, як протягом цілої картини швець з помічниками виманюють у пана Журдена гроші, просто підвищуючи його титул: від "Вашої милості" до "Вашої світлості".
— Ми всі, як один, вип'ємо за здоров'я Вашої світлості.
— Вашої світлості? Ого-го! Почекай, постій. Це мені-то — "Ваша світлість"! (убік) Якщо дійде до "височества", слово честі, він отримає весь гаманець. На ось тобі за "Вашу світлість"!
Настільки ж вдало використано прийом протиставлення: на словах збираючись заплатити борги і навіть підраховуючи їх, граф Дорант, як і передбачала пані Журден, просить додати до цієї суми ще двісті пістолей, обіцяючи повернути все разом у найближчий час. Для підсилення ефекту він каже:
— Багато хто з радістю дав би мені грошей в борг, але ви мій найкращий друг, і я побоювався вас образити, якщо попрохаю ще у когось!
- "Міщанин-шляхтич" (повний текст)
- "Міщанин-шляхтич" (скорочено)
- До якого соціального прошарку належить родина Журденів? Яким є, на вашу думку, їхнє фінансове становище? (та інші запитання)
Ну, як тут не повторити висновок пані Журден про її чоловіка, що він "дурень набитий"!
Оскільки в комедії дві закохані пари: Люсіль і Клеонт та їхні слуги Ніколь і Ковь-єль, — дуже доцільно використаний так званий прийом "віддзеркалення ситуації". Клеонт дорікає у лукавості Люсіль, Ковьєль лає за підступність Ніколь.
Послухаймо цей діалог:
Клеонт: Стільки сліз я пролив біля її ніг!
Ковьєль: Стільки цеберок води я перетаскав за неї з криниці!
К л е о н т: Як палко я її кохав — кохав до повного самозабуття!
Ковьєль: Як спекотливо було мені, коли я за неї порався з вертелом — спекот-пиво до повної знемоги!
К л е о н т: А тепер вона іде повз мене, зневажає мною!
К о в ь є л ь: А тепер вона нахабно повертається до мене спиною!
К л е о н т: Це лукавство заслуговує на те, щоб на неї звалилися кари!
КовьєлкЦя підступність заслуговує на те, щоб на неї посипалися ляпаси!
Але найголовніший комічний ефект — це справжні розіграші, коли Клеонта переодягають у сина турецького султана, щоб, поведений на шляхетному походженні, пан Журден дав згоду на шлюб своєї доньки.
Тут і серія миттєвих "прозрінь" Люсіль і пані Журден, які, зрозумівши, у чому справа, змінюють свої погляди на протилежні.
Люсіль: Ні, татечку, я вам вже казала, що немає такої сили, яка б примусила мене одружитись з ким завгодно, крім Клеонта. Я скоріше погоджусь на будь-що, ніж... (впинає Клеонта). Звичайно, ви — мій батько, я повинна вам підкорятися без слів, влаштовуйте мою долю, як самі вважаєте.
Пан Журден: Ах, який я радий, що визнання обов'язку до тебе повернулося! Добре мати слухняну дочку!
Тут верх бажання пана Журдена — присвячення його в "мамамуші", щоб майбутній тесть за своїм становищем був гідний сина турецького султана, — з чудернацьким перекладом з небувалої мови, балетом, перевдягненням та іншою буфонадою.
Це дійсно — від першого й до останнього рядка — неперевершений комічний сюжет, і цілком зрозуміло, чому "Міщанин-шляхтич" понад три століття не сходить зі сцени, викликаючи бурхливий сміх та оплески.