Мольєр — Міщанин-шляхтич

Важливе місце у системі образів комедії "Міщанин-шляхтич" займають образи пані Журден, доньки подружжя Журденів Люсіль, її нареченого Клеонта та їхніх слуг Ніколь та Ков'‎єля. Всі вони протиставлені пану Журдену та його друзям-аристократам як представники міщанського прошарку, готові відстоювати свої права та почуття...

Сміх Мольєра багатозначний за своїм змістом. Він то веселий, доброзичливий, життєрадісний, то викривальний, нищівний. Багатозначність сміху зумовлює розмаїття засобів комічного у п'єсі. У зображенні Журдена, пані Журден, закоханих автор віддає перевагу гумору та іронії. Глядачі весело сміються, коли кравець пояснює Журденові, що на костюмах аристократів квіточки мають бути розташовані лише голівками вниз, коли вчителі навчають Журдена гарних манер або коли його посвячують у "мамамуші"...

Родина Журденів була міщанами-крамарями, у них було високе фінансове становище. Усього, що у них було, пан та пані Журдени добилися власним розумом і зусиллями. Їхні батьки теж були купцями і чесно працювали, щоб нажити багатство. Можна сказати, що пан Журден навіть був багатшим за графа Доранта, адже той часто приходив позичати гроші.

Граф Дорант для Журдена – зразок для наслідування. Він належить до вищих верств суспільства, має освіту і зовнішній блиск, має можливість спілкуватися із самим королем. Для Журдена знайомство з очільником держави – неможливе. Ось чому він із таким захопленням слухає брехню Доранта про те, що про нього, Журдена, "сьогодні йшла розмова в королівській опочивальні". Дорант знайомий з маркізою Доріменою, у яку, як йому здається, закоханий буржуа...

Мольєр вивчав і використовував досвід класицистичного театру. Він підніс комедію до рівня поетичного жанру класицизму й водночас вивів її за межі класицистичної системи. У комедії втілені такі правила класицизму: єдність місця (дія відбувається в будинку пана Журдена); єдність часу (дія обмежується однією добою); негативні персонажі протиставляються позитивним; викриваються соціальні та людські вади: паразитизм аристократії (образ Доранта) та марнославство буржуазії (образ Журдена)...

Кравець справжній шахрай, бо: сильно спізнився; пошив надто вузькі панчохи і замовив тісні черевики, щоб зекономити; вихваляє і називає себе високим майстром; зробив помилку і пустив квіточки голівками донизу і збрехав, що всі аристократи так носять; з матеріалу на останній костюм для пана Журдена відрізав ще й собі, пошив вбрання і в ньому з'явився перед паном Журденом. Щоб переконати Журдена, що йому личить костюм, хоч і не чорного кольору, кравець похвалив себе і сказав, що не кожний придворний має таке розкішне вбрання.

Пан Журден говорить: "...Я ж страх як хочу зробитися вченим! Така лють мене бере, тільки-но згадаю, що батько з матір'‎ю не вчили мене різних наук у дитинстві". На мою думку, батьки дали пану Журдену багато, адже він вмів добре вести рахунки, отже добре знав математику, а також, "успадкувавши" від батьків професію купця, зміг добряче розбагатіти, забезпечити свою сім'ю, утримував слуг і лакеїв...

Висока комедія – комедія, в якій на тлі серйозної життєвої ситуації показані сатиричні і комічні персонажі. Вважається, що висока комедія утверджує важливі суспільні і моральні ідеї. "Міщанин-шляхтич" – яскравий доказ того, що Мольєра справедливо можна називати автором "високої комедії". Драматург, описуючи смішні витівки своїх героїв, змушує глядачів робити серйозні висновки, адже комізм у п'єсі наближений до сатири...

Приклади комічних ситуацій: епізод, коли вчитель філософії вчить пана Журдена "вимовляти" звуки; коли кравець запрошує чотирьох хлопців, а ті під музику вдягають пана Журдена у нове вбрання, потім хвалять його, наче він дворянин, і отримують щедрі чайові; коли перевдягнений Ков'єль видає себе за давнього знайомого батька пана Журдена і пропонує шлюб Люсіль із сином турецького султана; коли пана Журдена посвячують у "мамамуші" і при цьому б'ють палицями, а він терпить заради високого чину.

Гумор – Журден позичає гроші графу Доранту (висміюються довірливість Журдена і шахрайство Доранта). Іронія – пані Журден глузує з чоловіка, який довіряє Доранту. Сарказм – пані Журден із неприхованим гнівом викриває Доранта і Дорімену, виганяючи їх зі свого дому. Сатира – Ков'єль дає негативну характеристику Журденові: "От йолоп, так йолоп!.."