Ухмилка на ясних вустах,
Мене мимохіть огортає
Якийсь несподіваний страх:
В очах твоїх відблиск блакиті,
А в серці смиріння святе…
Чи зможеш боротись ти в світі,
Чи снігом твій шлях замете?
Чи ти між тієї пишноти
Розкішних осяяних заль
До рідного краю й голоти
Сховаєш на серденьку жаль?
А чи на єдвабі, на злоті
Забудеш найкращу мету
Та в тім запанілім болоті
Потопиш і душу святу?