Остання ніч

Старицький Михайло

ДІЙОВІ ЛЮДЕ:
Степан Братковський — підчаший львівський; молодий ще,
але жовтий, худий і знеможенпй; оброслий бородою, посивів-
шою строха. В арештанськім халаті; в'язень.
Інстигатор — тодішній осудник; остаркуватий, сивенький;
жовчна і злобна фігура. Поляк.
Сторож — добрячий, сердешний дід, з сивими навислими бро-
вами, а від того й з суворим виразом.
Бурграбя — замковий і тюремний комендант, середніх літ;
поляк.
Ксьондз — худий і блідий.
Остап — товариш Степана; молодий.
Та ся Братковська — жінка Степанова; у сні вона удав і
панну, і молодичку. У сні тільки вона жива, рум'яна, а так —
змарніла, бліда.
МатиСтепана — тінь старої покійниці.
Голоси хлоп'ячі, чоловічі і жіночі.
Вартові.
Діється в місці Луцьку в 1702 році; за панування Польщі,
Картина 1
Середина тюремного покою. Направо від актора ліжко, соломою
вкрите; наліво — широке і високе вікно з дрібними ґратами, які 8
тилу, а самі шибки вікна чимсь замазані — прозорі лиш верхні;
просто — залізні двері а кругленьким вікном посередині. Стіни в
покої чорні, облупані; павутиння торочками висить по стелі,
З меблів — стіл за ліжком і табурет під вікном. На столі — кухоль
ВІГІ и і окраєць хліба. Вечір. Сонце грав ще на верхніх шибках у
вікні і по стелі; внизу сутінь.

ЯВА І
В'язень сам.
Степан Братковський (сидить на ліжку; ліва
рука прикута йому до стіни ланцюгом; у правій він дер-
жить якийсь аркуш. Читав поволі).
"Належить він, ув'язаний при зброї,
Як зрадник злий, як бунтарів ватаг,
Тяжкій вині, а ще найтяжчій карі..."
(Говорить).
Обрехи й лжаї Не бунтарі ми, ні,
А вірні лиш сини свого народу!
Напасник — ти, наш вороже лихий!
Ти ґвалтом край осуджуєш в неволю
І нападом катуєш рідний люд,
Ламаючи і право наше, й волю...
"При зброї був"! Та сонного взяли,
А Тасю ще... мою дружину любу...
Ох, і згадать... холоне в жилах кров...
Де ж, де вона? Невже закатували?
(Пауза).
І хижий ґвалт зовуть іще судом?!
О моцарі, о двоязичні змії,
Вв мир кільцем гадючим обвили...
Де ж правда, де?!
(Сіпає рукою; залізо в'їдається ще більше, до крові).
Залізо в'їлось в рану,—
Так рви ж, шматуй нездатну руку сю,
Що й відплатить не зважилась катюзії
Ай! А!!
(Пауза).
Ну, й кров... Коли ж останній час,
Коли кінець? Коли б вже швидше кара!
"Найтяжча"? Ха! Тортури приганя,
Щоб чули ми і смакували смертю!
(Пауза).
Все в голові змішалось, і думки
У цім льоху вільготнім розлетілись,
А серце — геть одубло... Тіло все
Скандзюбилось і нечуственним стало...
Минають дні і ночі у пітьмі,
І скільки їх пірнуло у безодню —
Не розберу: лист жовк, зривався з віт,
їх паморозь вбирала в срібні шати,
І знов на них пишав розкішний цвіт...
А я сиджу... прикутий, стражду тілом...
А в серці — гад... і душу рве нудьга...
Хоч би зирнуть на жінку, на дитину!
Що з ними там? Де друзі, де брати?
(Пауза).
Але над все — людське поспільне горе,—
Ярмо і бич голоти!.. Тяжко! Ох,
Як боляче! Як душу шарпа туга!
Знать, відати, що море сліз, крові
Геть поняло наш гордий дух і волю,
Принижену до рабства,— й но здолать
Відпомстпти, а гнить на ланцюзі тут!
(Сіпав).
Шматуй, кривав!.. Коли б вже правий суд...
Ха-ха-ха-ха!
Брязкіт.
Ідуть?.. Сюди... До мене?!
ЯВА II
Ті ж, таінстигатор, комендант замковий, та сто-
рож, та ще одна людина, яка ховається поза плечі.
Сторож відсовує насередину столик, подав інстигатору табурет 1
відходить до дверей; в руках у його ключі.
Іестигатор (озирає в'язня, що встав; розкладав на
столі папери; по паузі).
Пан одібрав осудний лист?
Братковський (поглядав спокійно, трохи згорда).
Давно.
Інстигатор
У в'язня кров... Для чого ця жорстокість?
(До коменданта).
Знять кайдани!
Сторож кидається, здіймає.
Братковський (мовби до себе).
Як, знять? Що то за знак?
Інстигатор
Сподіванка на милосердя зверхнє.
І я прийшов його оповістить:
А коли пан по щирості відповідь
На запніи мої подасть, то вмить
З ції тюрми на світ він вийде вільним
В обіймища коханої сім'ї,
До вогнища...
Братковський (зрушений).
До кревних? Боже милий!
А чи живі ж жона і немовля?
Інстигатор
Живі, живі! Я випустив на волю.
Братковський
Жона... дитя... і воля! Ах, яка
Спокуса то!.. Мій пане... Бог відплате!
Тобі я все... Не скривджу словом,..

Інстигатор
Так,
Я віру йму; ми будемо друзями...
Братковський
Друзями? Ех!., що хоче пан?
Інстигатор
А ось:
Учинки злі, на котрих пана взято,
Ти визнаєш: несила їх зректись!
Братковський
І так, і ні! Помилки суть чималі.
(Показує на папір).
Тут зрадником зовусь я, бунтарем...
Хіба ж любить отчизну свою — зрада?
Хіба ж стоять за кревних — вчин лихий?
Та все ж мене учили навіть в школі,
Щоб не щадив за рідний люд життя!
Та сам Христос, розіп'ятий катами,
Прорік, що несть любові більш над ту,
Яка віддасть за друзі свою душу...
Інстигатор
А друзі хто?
Братковський (гордовито).
Ті, що й були... Чого ж
Любить своїх — тепера лиходійство?
Інстигатор
Де влада й міць — там мусить бути й рід.
За нами міць, так ми тепера й друзі.
(Дражливо).
Наш стан і меч — отчизна вам!
Братковський (усміхається гірко).
Ха-ха!
Так, знать, кулак — єдиний батько в світі,
Тяжке ярмо — єдина благодать.
(З більшим запалом).
Різки й канчук — єдиная святиня?!
І силі тій сліпій лишень молись?
А люд, братів, отчизну, навіть бога
Ваалу кинь під ноги?
Інстигатор (розлютовано тупав ногою).
Цить! Мовчи!!
Ти гордий зух! Запеклий суповстанець!
У! Я тебе!
Сратковський (спокійно).
Що ж, панська воля! Хтів
По щирості, чого бажав добродій...
Інстигатор
По щирості? Ти був за ватажка?
Братковський
Велика честь; ще ми не шикувались...
Інстигатор
Ще ні? А хто ж там керував?
Братковський
Усі!
Інстигатор (нетерпляче).
Ну, хто ж та хто?
Братковський
Товаришів не видам.
Інстигатор
Але ж у тім рятунок твій!
Братковський (гірко).
Невже?
В продайпості, у клятьболомстві, зраді?
Як йогомосць мене не поважа!
Іудою не був: за жодну ціну
Ні вірності, ні честі не продам.
Інстигатор
Коли життя, і смерть, і всі тортури
У тій ціні?
Братковський
Хоч пекло навіть все!
Інстигатор
Чого-чого, а пекла ти скуштуєш!
Нам відомо, що в зв'язку єси був
Із Іскрою, із Палієм-псявіром,
З Мазепою, з Москвою злитись хтів,
Підбурював все бидло...
Братковськпй (усміхається).
Коли звісно
Усее вам, то нічого й питать.
Інстигатор (скажено).
Ну, почекай! На кутні засмієшся,
Не те співать на дибі станеш ти
Чи на жару...
Братковський (а презирством).
Вельможний пан осудник
Шанує ж честь, і гонор, і повин...
Інстигатор
У шляхти-но!
Братковськпй
То нащо вам мерзота?
Хто здатен пак своїх братів продать,
То той і вас...
Інстигатор
О, певен я!.. Одначе
Нам треба знать, хто наші вороги...
(По паузі).
Щоб примирить з новим їх берлом...
Братковський
ПанеІ
І довгий час тих ран не заживить!
Інстигатор
Так думаєш?
(Встав і пройшовся. Далі підійшов і щось тихо шепоче
коменданту, одвівши його вбік).
Упертий пес, ввірюка!
Комендант
Схиамат лихий.
Інстигатор
Хоч би в однім попавсьі
(Хутко сідає; до в'язня).
Нам хтілося б, щоб всяк підданець наш
Припав чолом до стоп святого папи;
Не для того, що кращий наш костьол,
Бо бог един і віри всі хороші,
А для того, що релігійна різнь
Лиш появля злобу та свару в панстві,
І певність єсть лиш в одновірцях...
Братковський
Ні,
У ґвалті пак над вірою розрада...
І я прошу про віру залишить:
Коли братів, родини і отчизни
Не зраджу я, то віри вже й повік 1
1нстигатор
Ну й овшем. (Тихо). Бт, тварюка безнадійна!
Ти бунтував нарід, озбройпо бивсь,
Коли взнли?
Братковський
Чи не в одній сорочці...
Інстигатор
Єсть свідок тут, що в'язневі ствердить.
Братковський
Запроданець?
Інстигатор
Ні, приятель найпершийі
Братковський
Не може буть!
Іпстигатор
Але напевно так!
(До свідка).
Одкрийся, пан, і вияви!
Свідок виступив і зараз змішався.
Братковський (сплеснув руками, глянувши).
Мій боже!
Остап? Мій друг? Надія наша вся?
Орел-козак? Палке, завзяте серце,
Величний ум... незрадлива душа...
І ти, і ти запродався? Чи зрікся
Святих думок?
Свідок за кож цим словом проймається мукою.
Інстигатор (б'є по столу кулаком).
Ні слова!.. Ну, свідкуй!
Братковський (з несамовитим палом; чути в го-
лосі сльози).
Свідкуй скоріш!.. Лобзай!.. А ви, катове,
Рвіть серце се!.. О, муки ваші всі —
Ніщо, ніщо перед таким стражданням!
Для чого я дожив сього часу?
Що станеться з тобою, Україно,
Коли тебе найкращії сини —
Ради страху, ради мамони — зрадять?
Над всім святим то регіт, глум...
Інстпгатор (аж посинів, затупав ногами).
МовчиІ
(До свідка).
Чекаю я!
Свідок (ламає руки).
Не можу!.. Він безвппний!
Карай мене!
Інстигатор (скажено).
В заліза взять!
Сторож (бере свідка за руку).
В ту ж мить!
Разом виходять.
ЯВА III
Інстигатор, Братковський і комендант,
Інстигатор
Упертий ти!.. Завзятий, але щирий...
Одно лиш жаль, що впертість навісна...
(Пауза. Зміняв тон на м'який).
Кує нам зло... Ну, може, милосердя
Розтопить лід ворожої душі
Й тепло її огріє нас. (Коменданту).
Як в'язень
Себе тримав? Не ґвалтував?
Комендант
Ні, ні!
Був мовчазний та тихий...
Інстигатор
От і любо!
(Двозначно).
До завтрього лиш тут він... Певен я,
Що ранком жде його широка воля.
Як вільному — і страву, й все...
Комендант (зітхає).
Гаразд!
Інстигатор
За ласку цю, сподіюсь, пан оддячить?
( Підкреслює ).
Бажалося б нам другом пана мать,—
То є ще час...
Братковський (зрушено й радісно).
Пан інстигатор бачить
Всього мене: не криюсь я ні в чім
І не мінюсь... а за добро я вдячен.
Інстигатор
Подумай ще! Зваж ро-зу-мом!
Комендант (виразно, значно).
Змір-куй!!
Інстигатор з паперами, а комендант за ним виходять. Чути, як
замикають засувом двері.
ЯВА IV
Братковський сам.
Братковський
Надію дав... Пророчить милосердя...
Все обіця — і волю, й втіху, й рай,
Щоб спокусить... Запроданців чимало...
Всіх знаджує і золото, і страх!
Напасник наш гнітить і душу, й розум,
Зневагою отруює борців,
І множаться перевертні... Що ж, дума
Й мене купить?..
(Пауза, Показує на двері).
Не зложиш ти ціни,
І всі твої спокуси розпадуться!
(Пройшовся).
Я їм на щось потрібен... і мене
Хотять вони пустить на волю... Може,
Щоб більш піймать зі мною? Байдуже!
Поборемось, аби тільки свобода!
Ох, солодко як слово це дзвенить!
Знов вільний рух... окрилені надії...
Сім'я моя... брати мої, народ...

ЯВА V
Братковський і сторож.
Сторож (приносить страву і малу шклянку вина).
Вечеря ось! (Відходить і журно погляда).
Братковський (оглянувши).
Ой-ой, які розкоші!
І каша, й борщ, печеня і вино!
Півроку був на хлібі та цибулі,
То й боязко цю страву поживать...
Що визнана ця ласка?
Сторож (одвертається з зітханням).
Милосердя...
Тут звичай є: хто покида тюрму,—
В останню ніч того вітають гойно...
Братковський (хутко).
Так в склепі цім моя остання ніч?
Сторож
Либонь, що так...
(Змахує рукою щось а вій).
Але я пану раджу,—
Не гребати бажанням їх...
Братковський (починав вечеряти).
О ні!
Бажання їх — шельмовство! Зроду-віку
Не зраджу я України!..
1 2 3 4 5