Так собі сказав Тодось.
Але взятися до діла
Щось охоти не знайшлось.
— Хай зроблю це у вівторок.-
Але знов серед забав,
Повних сміху, співомовок,
День немов у воду впав.
— Середа — гарніша днина!
Це півтижня. Та — біда:
Не оглянувсь ще хлопчина
Вже й минула середа.
— Ну, напевно вже почну я
Цю роботу у четвер.
Але все, що не візьму я,
З рук летить. І що ж тепер?
— Може п'ятниця поможе?
Мушу конче вже почать.
Проминає тиждень... Боже!
Треба хутко поспішать!
— Ні, найліпше — це с у б о т а !
Вільний день і вільний час.
Та субота — не робота!
Ввесь порив чогось погас...
— Ось прийшла й свята неділя.
Чи робити? Буде гріх! —
І з того усього діла
В хлопця вийшов просто... сміх!
Що, ж порадити хлопчині?
Наш Тодосику! Ти знай!
Все зроби, що можеш, нині,
А на завтра не лишай!