Трагедія в історії Марсели полягає в тому, що мати дівчини померла, народжуючи її, батько теж рано помер. Коли Марселі було 14-15 років, дядько хотів віддати її заміж. Та історія Марсели, яку слухав Дон Кіхот, має і іронічні звороти. Наприклад: "одного дня прибралась наша гордопишна Марсела за пастушку, хоч дядько та інші люди з села й одраювали її, та й подалася з сільськими дівчатами в поле, сама свою череду пасти", "почали за нею по полях та лугах уганяти – в тім числі був і сам наш небіжчик, що, казали, не просто любив її, а молився на неї", "як хто заведе, було, річ про женихання чи й про шлюб святий, законний, – зараз такого йому одкоша дасть, що летить неборак од неї, як камінь із катапульти", "Тут неподалік буки високі ростуть, буде їх зо два десятки, так на кожному на корі гладенькій вирізане-викарбуване ім'я Марсели…".