Завантаження

Кір БУЛИЧОВ
КАЗКА ПРО РІПУ
Я привіз Люцині "полянку". Побачивши цей подарунок, Люці сіла на канапу і довго сиділа в повному заціпенінні. Немає нічого приємнішого, ніж робити подарунки. Від яких людина ціпеніє. Я сів навпроти і розглядав Люцину, сповнений марнославства, і чекав, поки вона отямиться, щоб повідомити мені мої життєві плани на найближчі дні.
— Полянка, — сказала Люцина оксамитовим голосом. Вийшло "польанка" — витончено й ніжно.
— А ти знаєш, чому "полянка"? — запитав тоді я.
— Ні...