Завантаження
Езоп, "Вовки, вівці та баран"
На високій горі, біля самої вершини, була величезна печера. Якось осіннього вечора зібралися в ній Довкола вогнища вовки. їхні голодні й злі очі у відблисках полум'я червоніли, як жар, а здорові білі ікла здавалися ще білішими й гострішими.
На почесному місці сидів сам проводир, Старий Сіроманець. Хоч був він уже на схилі віку, та ще міг помірятися силою з найміцнішими молодиками, а що за трапезою — то годі з ним і змагатися...