Завантаження
Елінор Фарджон, "Квітка без імені"
Якось селянська донька Крісті пішла на галявину, що зеленіла позаду матусиного городу, і зірвала там квітку. Сталося це давним-давно, але все ж таки на людській пам'яті: тобто не сьогодні і не в перший день творіння, а саме посередині.
Крісті дуже зраділа квітці – вона справді була дуже гарною – і побігла до матінки поділитися своєю радістю.
– Мама! Дивись, яку я квітку знайшла!
Матінка поливала клумбу з гвоздиками. Але, почувши голос доньки, вона поставила глечик і поспішила назустріч...