Наксосці — іонійці, що походять із Афін. Стірейці дали стільки кораблів, скільки їх було при Артемісії, а кітносці дали один корабель і одну пентеконтеру. Обидва вони — дріопи. На флоті працювали також серіфосці, сіфносці та мелосці, бо лише вони серед острів'ян не дали варвару води і землі.
47. Всі ті, що взяли участь у поході, мешкають по цей бік теспротій-ців(1) і ріки Ахеронту. Справді, теспротійці є сусідами ампракійців і левкадійців і вони прибули взяти участь у поході з далеких країв. Проте з тих, які мешкають по той бік від цих країв, кротонці були єдиними з тих, хто поспішили на допомогу Елладі, що зазнала небезпеки, на одному кораблі, яким керував триразовий пітіонік Фаілл (2). Кротонці належать до племені ахейців.
48. Інші, про яких я уже згадав, приставили для флоту трієри, а мелосці, сіфносці і серіфосці — пентеконтери. Мелосці, які походять із Лакедемона, дали дві, сіфносці, які з походження іонійці з Афін, кожні з них по одній. Загальне число кораблів, крім пентеконтер, доходило до трьохсот сімдесяти восьми.
49. Коли зібралися на Саламіні стратеги тих міст, які я назвав, вони почали радитися. Еврібіад закликав усіх, хто хоче висловити свою думку, в якому місці буде найкращим дати морський бій, із тих місць, що їм належали, бо Аттіку вони вже покинули і він мав на думці інші місця. Думки більшості з тих, хто висловився, збігалися. Отже, вони пропонували попливти до Істму і вступити в бій біля узбережжя Пелопоннесу, і, крім усього іншого, вони наводили таке міркування, що коли їх буде переможено в морському бою при Саламіні, то вони будуть замкнуті на острові, де ніхто не прийде їм на допомогу, але коли вони битимуться біля Істму, то зможуть тікати до своїх домівок.
50. Коли пелопоннеські стратеги наводили ці міркування, туди прибув афінянин і приніс відомість про те, що вся Аттіка горить. Отже, стратег, який супроводжував Ксеркса, пройшовши через Беотію і спаливши місто теспійців, котрі його залишили і перейшли на Пелопоннес, спаливши також місто платейців, нарешті, прибув до Афін(1) і там розграбував все, що було. Спалив Теспею і Платею, довідавши від фіванців, що їхні мешканці не прийняли сторону мідійців.
51. Від того часу, коли варвари перейшли через Геллеспонт, відколи почався їхній похід, вони залишалися в тих краях протягом одного місяця, переходячи з Азії до Європи, а ще три місяці проминуло, поки вони досягли Аттіки, де тоді архонтом в Афінах був Калліад(1). Вони захопили долішнє місто, яке було безлюдним, і застали небагатьох афінян, котрі знайшли притулок у святилищі(2), храмових скарбників (3) і кількох бідняків, що загородили Акрополь дверима та дошками(4) і відбивали напади ворогів. Вони не відступили на Саламін за браком засобів і, крім того, вони гадали, що правильно зрозуміли зміст оракулу, який переказала Піфія, що дерев'яний мур не буде здобуто. Отже, вони казали, що саме така дерев'яна огорожа є сховищем, яке бог мав на увазі, а не кораблі.
52. Перси зайняли позицію на горбі навпроти Акрополя(1), який афіняни називають Ареопагом, і почали облогу в такий спосіб: вони обгортали стріли клоччям, підпалювали їх і вистрілювали на огорожу. Обложені афіняни продовжували чинити опір, хоча були доведені до розпачу і їхня огорожа вже не захищала їх. Вони не приймали пропозицій Пейсістратідів домовитися про здачу, але вигадували ще інші засоби оборони, а саме: щоразу, коли варвари хотіли наблизитися до брами, вони скочували на них величезні кам'яні брили (2), таким чином, Ксеркс протягом багатьох днів перебував у скрутному становищі, бо не міг їх подолати.
53. Проте нарешті варвари знайшли вихід із цього скрутного становища. Бо згідно оракулу було наперед визначено, що вся материкова Аттіка підпаде під владу персів. Хоч як там це було, в передній частині Акрополя, поза брамою і сходами, в одному місці, де, здається не було жодного вартового, де, мабуть, не сподівалися, що може зійти людина, звідти деякі піднялися поблизу святилища Аглаври, дочки Кекропа, незважаючи на те, що в цьому місці скеля була дуже стрімчастою. Ледве афіняни побачили їх на Акрополі, одні з них кинулися стрімголов із скелі і розбилися, а інші побігли до внутрішнього покою в храм. Перси, які вдерлися до Акрополя, насамперед, попростували до брами, відчинили її і почали вбивати благальників і, коли всі вже були мертві, вони розграбували святилище і підпалили все на Акрополі.
54. Ставши повним владарем Афін, Ксеркс послав до Сусів кінного вісника звістити Артабанові про цю перемогу. Наступного дня після того, як він послав цього вісника, він викликав афінських вигнанців, котрі його супроводили, і наказав їм піднятися на Акрополь і принести жертви згідно з їхніми обрядами(1), і дав такий наказ або, хтозна, через те, що він побачив якийсь сон, або він мав докори сумління, або спалив святилище. А тепер я поясню, чому я згадав про це.
55. На Акрополі є храм Ерехтея, про якого кажуть, що його народила Земля, а всередині цього храму росте маслина(1) і тече джерело солоної води. За переказами афінян це зробили Посейдон і Афіна, коли вони засперечалися, кому належатиме країна, і залишили їх як свідчення про свої вимоги. Отже, сталося так, що ця маслина згоріла разом із святилищем у вогні, запаленому варварами. Але наступного дня після пожежі, коли до святилища зійшли афіняни, яким Ксеркс наказав принести жертви, вони побачили новий пагін завбільшки з лікоть, що виріс із стовбура. Вони сповістили про це.
56. Елліни, які були на Саламіні, коли довідалися про долю афінсь-кого Акрополя, так збентежилися, що дехто із стратегів, не чекаючи на прийняття рішення про збори, кинулися на свої кораблі і поставили вітрила, готові тікати. Ті, що залишилися на Саламіні, вирішили дати морський бій поблизу Істму. Настала ніч, збори закінчилися і афіняни повернулися на свої кораблі.
57. Отже, коли Фемістокл прибув на свій корабель, один афінянин, Мнесіфіл, спитав його, які вони там прийняли рішення(1). Коли той почув від нього, що вирішено відвести флот до Істму і вступити в морський бій поблизу Пелопоннесу, той афінянин сказав Фемістоклові: "Ну, якщо вони піднімуть якорі і відійдуть від Саламіну, в тебе вже не буде батьківщини, заради якої ти битимешся, бо кожний піде до своєї власної батьківщини і ні Еврібіад не зможе затримати їх, і ніхто інший на світі, Щоб не розсіявся флот, і тоді загине Еллада через свою непередбачливість. Лише якщо існує якийсь засіб і тобі пощастить, іди і постарайся, щоб було скасовано прийняте рішення, і, мабуть, ти зможеш умовити Еврібіада змінити його думку і залишитися тут".
58. Ця думка дуже сподобалася Фемістоклові і, не давши ніякої відповіді, він поспішив до Еврібіадового корабля. Він прийшов туди і сказав йому, що хоче обговорити з ним питання, дуже важливе для всіх. Еврібіад запросив його зійти на корабель і висловити, що він має сказати. Тоді Фемістокл сів біля нього і почав викладати йому доводи, які він почув від Мнесіфіла, ніби вони були його власними, додавши до них ще багато інших так, що своїми наполегливими проханнями він умовив Еврібіада зійти з корабля і закликати стратегів на нараду.
59. Коли, нарешті, вони зібралися ще перед тим, як Еврібіад пояснив для чого він їх покликав, Фемістокл почав просторікувато розмовляти, як людина пригноблювана настирливою думкою. Поки він так промовляв, його перебив корінфянин Адеймант, син Окота: "Фемістокле! На змаганнях б'ють тих, хто починає змагатися перед тим, як буває дано сигнал для початку". На що Фемістокл, виправдовуючись, відповів: "Так! Але ті, що починають надто пізно, не отримують вінка".
60. Тоді, звертаючись до Корінфянина, він дуже спокійно відповів йому, а потім звернувся до Еврібіада, але не повторив йому нічого з того, про що казав перед тим, що коли вони покинуть Саламін, то розсіються, бо не слід було перед союзниками виступати з обвинуваченнями, але він почав наводити інші доводи: "Від тебе залежить,— сказав він йому,— врятувати тепер Елладу, якщо ти послухаєшся мене і залишишся тут, щоб уступити в морський бій, і тебе не переконають промови тих, які хочуть, щоб ти відвів кораблі до Істму. Вислухай обидва плани та порівняй їх. Якщо ти даси морський бій біля Істму у відкритому морі(1), а це для нас зовсім не буде корисним, бо наші кораблі досить важкі і їх надто мало. Крім того, ти втратиш Саламін, Мегари та Егіну, навіть коли ми матимемо успіх у всьому іншому. Разом із флотом піде і сухопутне військо варварів і, таким чином, ти сам поведеш їх на Пелопоннес і цим наразиш на небезпеку всю Елладу. Проте, якщо ти зробиш те, що я пропоную, ось яку з цього ти матимеш вигоду. По-перше, ми битимемося у вузькому місці з небагатьма нашими кораблями проти багатьох їхніх і, якщо бій завершиться так, як нам здається імовірним, ми одержимо блискучу перемогу; бо битися у вузькому місці це нам на користь, проте, коли ми битимемося у відкритому морі — це буде їм на користь. Крім того, буде врятовано і Саламін, куди ми перевезли як до безпечного місця наших дітей та жінок. Є в цьому ще одна вигода, яка так вас ч цікавить. Ти все одно битимешся за Пелопоннес, залишаючись тут, як коли б ти бився біля Істму, і якщо ти добре розміркуєш, ти сам не поведеш ворога, щоб він напав на Пелопоннес. Проте, якщо станеться так, як я сподіваюся, і ми переможемо на морі, варвари не виступлять проти вас на Істмі, і не підуть далі Аттіки, але відійдуть у безладді і в такий спосіб за нами залишаться Мегари, Егіна і Саламін, як нам було дано оракул (2), що ми переможемо ворогів. Коли люди складають розумні плани, найчастіше буває так, що вони стають успішними, але коли їхні плани нерозумні, тоді, звичайно, і сам бог виступає проти планів людей".
61. Так промовляв Фемістокл, коли проти нього знову виступив корінфянин Адеймант, бажаючи, щоб замовкла людина, що тепер уже не мала батьківщини, і щоб не дати можливості Еврібіадові поставити на голосування питання, яке порушила людина без батьківщини. Нехай фемістокл доведе, що він має батьківщину і лише тоді нехай висловить свою думку. Він кинув йому просто в обличчя ці слова, бо Афіни було завойовано і в них панував ворог. Тоді вже Фемістокл почав висловлюватися різко і про Адейманта, і про корінфян, і заявив, що афіняни мають і місто, і країну, безумовно більшу, ніж корінфяни, оскільки вони мають двісті оснащених кораблів із залогами і жодне еллінське місто не зможе відбити їх, якщо вони на нього нападуть.
62.