Цей спосіб літочислення запровадили 683 р. до н. є., а вперше про цю хронологію згадується в Геродота.
51.2. Тут Геродот, очевидно, має на увазі давній Гекатомпедон на Акрополі.
51.3. За часів Геродота цих скарбників обирали з найбагатіших громадян.
51.4. На західному краї Акрополя, де згодом було побудовано Пропілеї.
52.1. Перси засіли на горбі на північному заході від Акрополя, навпроти головного входу туди.
52.2. Коли перси зруйнували Акрополь, найбільш постраждали будови, споруджені Пейсістратом. Значні частини цих будов і великі уламки скульптурних прикрас згодом при Періклі було забудовано і в такій формі вони частково збереглися аж дотепер.
54,1. Пейсістратіди принесли жертви на Акрополі Афіні Палладі, які звично приносив архонт-басілевс. Імовірно, перси відновили на короткий час тиранію Пейсістратідів.
55,1. Священна маслина була в Пандросії на захід від Ерехтейона. На західному фронтоні Парфенона було зображено суперечку богів Афіни та Посейдона за владу над містом.
57,1. Відомість про рішення греків Геродот одержав в Афінах, коли Фемістокла було вигнано і він утік до перського царя.
60.1. У відкритому морі перський флот легко міг би оточити слабкіший за нього грецький флот, але у вузькій протоці чисельна перевага ворогів не була їм на користь.
60.2. Оракул, про який тут ідеться, було наведено в кн. VII, розд. 141.
62,1. Згідно міфові Сіріс (Сірій) був колонією троянців на річці такої ж назви між Сібарісом і Тарентом. Щодо багатства та розніженості мешканців він змагався з Сібарі-сом. Розповідали, що три міста, Сібаріс, Кротон і Метапонт, підкорили його колись до 510 р. до н. є.
64,1. Тут ідеться про скульптурні зображення цих героїв.
65.1. Від назви дему Тріа. Битва відбулася за кілька днів після 22 вересня і за кілька днів до затемнення сонця 2 жовтня 480 р. до н. є.
65.2. Старий храм в Елевсіні був зруйнований персами. Він був малий і не міг умістити стільки людей. Новий, побудований Періклом, міг умістити щось 3 тис.
65.3. Процесія з Афін до Елевсіна йшла священним шляхом у 20-ий день місяця Боедроміона. Учасники процесії називали Діоніса Іакхом і голосно вигукували його ім'я-Вони несли з собою колиску з ідолом Іакха в образі дитини з її іграшками. В процесії брали участь юнаки (ефеби), тримаючи смолоскипи і співаючи гімни.
66,1. В розділі 46 перелічуються 6 міст, відповідно до островів, серед яких було пропущено Серіфос.
67.1. Нейтралітет не урятував паросців (розд. 112), які вже зазнали лиха від Мільтіада.
67.2. Ксеркс сам керував засіданням ради через Мардонія, сидячи на високому троні, а присутні не бачили його.
70,1. Перси не пройшли за Мегари. їхнє просування відбувалося в узгодженні з діями флоту.
73.1. Вони вважалися за автохтонів-пеласгів.
73.2. Ахейці спочатку оселилися в Арголіді та Лаконії. Звідти їх витіснили доршщ в північну частину Пелопоннесу, а звідти вони витіснили іонійців. [517]
73,3— Парореати, тобто мешканці передгір'їв. У Тріфілії були мінійці, що переселилися туди з о. Лемносу.
73.4. Місто Орнеї поблизу до Аргоса: його завоювали аргосці, а підкорені його мешканці стали такими, як періойки в Спарті, і тому всі періойки Аргоса називалися орнеатами.
73.5. В цьому місці Геродот висловлює свій погляд.
75.1. Це повідомлення, мабуть, запозичено з обвинувального акту проти Фемістокла. Місто Тесті під час війни зазнало такого спустошення, що його мешканці охоче прийняли прибульців.
75.2. Тут Геродот не погоджується з Есхілом, який розповів про Саламінський бій у "Персах".
76.1. Стратегічний план персів мав на меті замкнути грецький флот у бухті, що тепер називається Амбелакі. Першою частиною цього плану було захоплення острова Псітталії між Саламіном і Піреєм. Після того одна з ескадр мала висадити десант на Саламіні. Водночас відпливли кораблі для захоплення острова Кеос коло північного виходу з Саламінської протоки. Остання частина кораблів мала зайняти мис Кіносу-ра. Проте, перси спромоглися лише захопити маленькі острівки, а десанти на Кіносурі та Саламіні не здійснилися. Через роздрібненість перси втратили свою чисельну перевагу і, атаковані грецькими кораблями, зазнали поразки.
76.2. Гавань Муніхіон у Фалеронській бухті була базою перського флоту. 77,1. Цей оракул було складено після описаних подій.
79,1. Коли Арістід після морського бою захопив Псітталію, він став одним із 10 стратегів. Його було послано на Егіну або щоб він звідти привів Аякідів, або з якимсь іншим дорученням.
84,1. Паллена — тут один із демів Аттіки. Не плутати з півостровом Палленою на Халкідіці.
85.1. Геродот помилково гадав, що обидві лави кораблів розташувалися одна навпроти одної: перські кораблі паралельно узбережжю Аттіки, а грецькі — узбережжю Саламіну. Насправді кожен із супротивників висунув наперед свій фланг так, щоб він міг бути під захистом сухопутного війська.
85.2. Уважне ставлення Геродота до самосців пояснюється тим, що він довгий час як вигнанець перебував на Самосі і зберіг симпатію до його мешканців.
86,1. Геродот не описує пересувань військ під час битви, як це він робить, описуючи битви при Мікалі, при Марафоні і при Платеях. За його викладом бій був низкою подвигів окремих осіб без усякого плану з боку обох супротивників.
87,1. Калінди — місто на кордоні Карії і Лікії.
88,1. Ідеться про скульптурне зображення на носі корабля ("княвдигет" у моряків часів парусних кораблів).
89,1. Аріабігн був навархом іонійського та карійського флотів.
90,1. Самофракія вважалася колонією самосців, а для персів усі моряки з островів Егейського моря були іонійцями.
91,1. Мабуть, вони були на правому флангу і обігнули лівий фланг перського флоту.
92,1. Афіняни вже десять років тому обвинуватили егінців і, зокрема, батька Полікріта Крія за прихильність до персів (VI, 49, 73, 85). .
93,1. Мається на увазі міф про те, що афіняни за давніх часів відбили напад амазонок.
94.1. Тут явний наклеп на корінфян. Ніхто не вважав їх за боягузів, а після битви поставили вбитим корінфянам надмогильний пам'ятник із хвальним написом.
94.2. Храм Афіни Скіради був на південній стороні острова: Мис Скірада. Припускається також, що він був на півночі від міста Саламін на мисі Арапіс.
94.3. Корінф був ворогом Афін. Багато вигадок партії Перікла Геродот видає за історичні факти: про підкорення Егіни персам, про боягузтво корінфян у битвах при Артемісії та Саламіні, про низькість корінфського наварха Адейманта, про млявість спартанців, через яку двічі було зруйновано Афіни.
97.1. Геродот не повідомлює про втрати обох супротивників. Історик Ктесій розповідає, що перси втратили 500 кораблів, а Діодор Сіцілійський твердить, що греки втратили 40 кораблів, а перси більше 200, крім тих, які було захоплено греками.
97.2. Незважаючи на поразку перського флоту, Ксеркс не відмовився від десанту на Саламш. Імовірно, заворушення, що почалися в Персії (повстання Масіста), змусили царя припинити похід і не атакувати Саламін. [518]
98.1. Естафетний біг із смолоскипами — лампадефорія — відбувався на святах Пана-фіней, на честь Прометея, Гефеста, Бендіди, Гермеса та Тесея.
98.2. Ангарей, тобто царський кур'єр у персів.
103,1— Ксеркс наказав Артемісії перевезти його синів до Ефеса. Імовірно, звідти вони мали царським шляхом іти в Суси, щоб ужити заходів для приборкання повстання.
104,1. Можливо, що розповідь про педасійське "чудо" не належала Геродотові, а була пізнішою інтерполяцією (вставкою).
107,1. Тобто день морської битви, але неможливо було, щоб за один день зосередилася решта флоту, що зазнав тяжкої поразки, і відбулися належні приготування.
109,1. Руїни спалених святилищ бачив Павсаній.
110.1. Геродот, очевидно, був під впливом недоброзичливих для Фемістокла переказів, які поширювалися після згаданих подій. Нема серйозних підстав підозрювати Фемістокла в дволичності.
110.2. Фукідід допускає, що справді Ксерксові було послано попередження, щоб він відступав.
111,1. Очевидно, флот зажадав від острів'ян відшкодування за те, що вони допомагали персам. Це відшкодування призначалося для харчування і оплати залог військових кораблів.
112,1. Виняток становили острови, мешканці яких залишалися вірними грецькому союзові.
113.1. Через нестачу продовольства Мардоній змушений був відійти до Фессалії, щоб там перезимувати.
113.2. Два ескадрони кінноти мали, ймовірно, до тисячі коней (VII, 40, 41, 55). 114,1. Геродот переказав тут у прозі віршований напис (епіграму).
115,1. Перехід до Аттіки тривав три місяці.
117,1. За іншим переказом мости залишалися не зруйнованими навіть після битви при Мікалі. Греки не знали, чи їх розламала буря.
119,1. Можливо, навпаки, Ксеркс волів би краще залишити на кораблі досвідчених фінікійських моряків і позбутися кількох перських вельмож.
121.1. Тобто в храм Посейдона, що колись був на Істмі і на його честь там улаштували Істмійські змагання.
121.2. На мисі Суніон в Аттіці був храм Посейдона і колони цього храму стоять там і досі.
121.3. Допомозі Аянта (Еанта) афіняни приписували свою перемогу над персами.
121.4. Це була статуя Аполлона.
121.5. Цей македонський Александр був предком і тезкою Александра Великого. Він відіграв значну роль у битві при Платеях.
122.1. Аполлон зажадав собі нагороду за подвиг у битві.
122.2. Спартанці після перемоги при Егос-Потамах (Айгос Потамой) присвятили дві золоті зірки Діоскурам — покровителям моряків. Третю зірку було присвячено Дельфійському Аполлонові, який також був рятівником моряків.
124,1. Спарта славилася виготовленням бойових колісниць.
125.1. Афідна була одним із демів Аттіки.
125.2. Бельбіни — острівець на півдні від мису Суніон при вході в Саронійську затоку. 126,1. Геродот був добре поінформований про справи Артабаза. Є припущення, що
він ці інформації дістав від його сина, який був сатрапом Вавілона, і Геродот міг із ним познайомитись під час своєї подорожі.
127,1. Халкідянами тут називаються мешканці півострова Халкідіки на півночі Греції. Місто Олінт стало центром усіх грецьких колоній на узбережжях Халкідіки.
129.1. Потейдая була розташована від моря і до моря на вузькому перешийку Пал-ленського півострова. Перси, прагнучи пройти на Паллену, хотіли дістатися туди вздовж багнистого узбережжя, коли на морі був відплив, але не встигли і їх там застав приплив.
129.2.