Віддав він перевагу удові,
Доволі перестиглій і зів'ялій,
Що мала вже дорослих двох синів.
Привабивши його неситий погляд,
Вона над королем дістала владу
І затягла безсовісно його
В ганебне, безсоромне двоєженство.
У шлюбі незаконному вдова
І народила сина Едуарда,
Якого принцем всі чомусь зовуть.
Я докази навів би і сильніші,
Та волі язику не надаю,
Шануючи людей, які живі ще.
Отож, мілорде, просимо прийняти
Високий сан, – якщо вже не для нас,
Не для своєї рідної країни,
То хоч для того, щоб величний рід
Очистити від домішок сумнівних
І тим спадковість влади відновить.
Л о р д – м е р
Мілорде, вас підданці слізно молять.
Б е к і н г е м
Не знехтуйте любов'ю їх, прошу!
К е т с б і
Порадуйте, мілорде, дайте згоду!
Г л о с т е р
Навіщо братись за такий тягар?
Я знаю, що не створений для трону.
Не гнівайтесь, та на прохання ваше
Не смію дати згоди і не дам.
Б е к і н г е м
Любов і вірність заважають вам
Племінника усунути від трону.
Відомо нам, який ви м'якосердий
І совісний не тільки до рідні,
А до простих людей всіх звань і станів.
То знайте, – ви поступитесь чи ні, –
Син Едуарда королем не буде.
Ми іншого зведемо на престол,
Ваш рід ганьбі і сорому віддавши.
Так вирішивши, підемо від вас. –
Г л о с т е р
Не гнівайся, мій добрий Бекінгеме!
Бекінгем і городяни ідуть геть.
К е т с б і
Мілорде, поверніть скоріше їх!
Відмова ваша – горе для країни.
Г л о с т е р
На плечі взяти цілий світ турбот!..
Поклич усіх назад.
Кетсбі виходить.
Бо я – не камінь.
Благання серце вразили моє,
Хоч совість і душа моя незгідні.
Повертаються Б е к і н г е м та інші.
Мій Бекінгеме і мужі премудрі!
Якщо вже твердо вирішили ви
Мені на плечі скласти ношу влади,
То незалежно – хочу чи не хочу –
Повинен я важкий тягар нести.
Але якщо, скорившись вам, зустрінусь
Із наговором, з наклепом лихим,
Хай захистить від осуду людського
Безжалісна настійливість прохань.
О, бачить Бог і бачите самі ви,
Що влади я ніскільки не бажав.
Л о р д – м е р
Все бачимо, все скажемо народу.
Г л о с т е р
Сказавши так, ви скажете лиш правду.
Б е к і н г е м
Вітаю нині вас як короля:
Нехай живе король англійський Річард!
У с і
Амінь.
Б е к і н г е м
Чи згідні завтра ви коронуватись?
Г л о с т е р
Як вирішите: все у вашій волі.
Б е к і н г е м
Тоді ми прийдем завтра, наш король,
А зараз розпрощаємось, щасливі.
Г л о с т е р
(єпіскопам)
До набожних занять своїх вернімось. –
Всі ідуть геть.
ДІЯ ЧЕТВЕРТА
Сцена перша
Лондон. Перед Тауером.
Входять з одного боку к о р о л е в а Є л и з а в е т а,
г е р ц о г и н я Й о р к с ь к а і м а р к і з Д о р с е т,
з іншого — л е д і А н н а, г е р ц о г и н я Г л о с т е р с ь к а,
яка веде за руку маленьку дочку К л а р е н с а
М а р г а р и т у П л а н т а г е н е т.
Г е р ц о г и н я Й о р к с ь к а
Хто нам назустріч? То ж онука наша!
І з нею разом тітка, Анна Глостер.
Вони, напевне, в Тауер ідуть,
Щоб привітати наших милих принців. –
День добрий, дочко!
Л е д і А н н а
Хай вам Бог пошле
Усім щасливий і погожий день!
К о р о л е в а Є л и з а в е т а
І вам також. Куди йдете ви, сестро?
Л е д і А н н а
Ми в Тауер. Напевне, й ви туди?
Ми ідемо, щоб щиро, від душі
Вітати благородних наших принців.
К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Яка ви добра, сестро. Підем разом.
Входить Б р е к е н б е р і.
А ось і комендант сюди іде. –
Чи можете сказати, коменданте,
Як поживають принц і герцог Йоркський?
Б р е к е н б е р і
Вони здорові, королево. Тільки
Не можу я до них впустити вас.
Король суворо це заборонив.
К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Король?!!
Б р е к е н б е р і
Я помилився, – лорд-протектор.
К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Не дай Господь, щоб помилився Річард!
Як міг він з дітьми розлучить мене?
Я – мати. Хто спинить мене посміє?
Г е р ц о г и н я Й о р к с ь к а
Я – їх бабуся. Хочу їх побачить.
Л е д і А н н а
Я – тітка, та як матір їх люблю.
Впустіть до них. Усю відповідальність
За вчинок ваш на себе я візьму.
Б р е к е н б е р і
О ні, міледі. Не в моїй це волі.
Я клятву дав. Тож вибачте мені.
(Іде геть.)
Входить л о р д С т е н л і.
С т е н л і
Коли б зустрів годиною пізніше
Я, герцогине, вас, тоді вітав би
Як матір двох прекрасних королев.
(до леді Анни)
За вами я, міледі. Необхідно
З'явитись вам негайно у Вестмінстер:
Із Річардом вас коронують там.
К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Скоріше розпустіть мені шнурки,
Щоб дати волю стисненому серцю!
Я від цієї звістки упаду!
Л е д і А н н а
Жахлива звістка! Згубна новина!
Д о р с е т
Ну, заспокойтесь. – Матінко, що з вами?
К о р о л е в а Є л и з а в е т а
О Дорсете! Залиш мене, біжи!
Нещадна смерть женеться за тобою:
Приношу я нещастя власним дітям!
Щоб вирватись із рук її пекельних,
За море ти, до Річмонда, тікай.
Скоріше геть з цієї бійні, сину!
Інакше ти примножиш список жертв
І збудеться прокляття Маргарити,
Що за життя я втратити повинна
Корону, чоловіка і дітей.
С т е н л і
Порада ваша мудра, королево.
(до Дорсета)
Не гайтеся, біжіть! Я передам
Листа із вами синові своєму.
Гонець з листом в дорозі дожене.
Затримаєтесь трохи – буде пізно.
Г е р ц о г и н я Й о р к с ь к а
О вихоре, що нам несе загибель!
О черево, що Бог мені прокляв!
Ти василіска вивергнуло з себе,
Чий погляд – то невідворотна смерть.
С т е н л і
(до леді Анни)
Прошу, міледі, йти за мною слідом.
До вас з великим поспіхом я йшов.
Л е д і А н н а
З великою відразою іду.
Дай Боже, щоб розпеченим залізом
Ліг золотий вінець і мозок спік!
Єлей хай перетвориться в отруту
І вб'є мене раніше, ніж почую:
"О Боже, королеву бережи!"
К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Йди, бідолашна! Я тобі не заздрю.
Не накликай на себе всі напасті,
Щоб у скорботі втішити мене.
Л е д і А н н а
Не накликати? Вже занадто пізно.
Коли за гробом Генріха я йшла,
Уся в сльозах, мені зустрівся Річард,
Що лиш недавно з рук жорстоких змив
Кров свекра разом з кров'ю чоловіка.
Сказала я, побачивши його:
"Будь проклятий! Мене із молодої
Зів'ялою вдовою ти зробив.
Тож хай, коли одружишся ти сам,
Скорбота не покине шлюбне ложе,
І хай, коли безумну знайдеш ти,
Що згодиться з тобою одружитись,
Дружину ти життям своїм знедолиш
Ще гірше, ніж мене моїм вдівством".
Не встигла я прокляття повторити,
Як на приманку слів його медових
Спіймалося моє жіноче серце,
І це прокляття в дійсності збулось:
Не довелось на Річардовім ложі
Мені забутись безтурботним сном, –
Я від його кошмарів прокидаюсь.
Та, як дочка Уоріка, напевне,
Ненависна йому я. Тож мені
Недовго залишилося пожити.
К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Прощай, нещасна! Жаль мені тебе.
Л е д і А н н а
Оплакую свою і вашу долю.
Д о р с е т
Прощай! Як сумно велич ти стрічаєш!
Л е д і А н н а
Прощай! Із нею розстаєшся ти.
Г е р ц о г и н я Й о р к с ь к а
(до Дорсета)
До Річмонда спіши. Щаслива путь!
(до леді Анни)
До Річарда рушай. Господь – з тобою.
(до королеви Єлизавети)
У храм іди. В молитві знайдеш втіху.
А я – в могилу: спокій там і мир.
Вісімдесят гірких минуло літ:
Година щастя – тиждень горя вслід.
К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Чекай, іще на Тауер погляньмо. –
Ти, каменю старий, благаю, зглянься
Над бідними хлоп'ятами, яких
У древніх стінах злість замурувала!
Молю тебе, колиско кам'яна,
Дітей нещасних нянька неласкава,
Ти їх не скривдь, нічим не ображай!
У розпачі кричу тобі: прощай!
Ідуть геть.
Сцена друга
Лондон. Тронна зала в палаці.
Входять: Річард, одягнений як король,
з короною на голові, Б е к і н г е м,
К е т с б і, п а ж та інші.
К о р о л ь Р і ч а р д
Всі відійдіть. – Мілорде Бекінгеме!
Б е к і н г е м
Володарю, я весь до ваших послуг.
К о р о л ь Р і ч а р д
Дай руку.
Сідає на трон.
З допомогою твоєю
Король англійський Річард сів на трон.
Чи на короткий строк мені ця слава,
Чи довго нею тішитись мені?
Б е к і н г е м
Хай буде непорушна ваша влада!
К о р о л ь Р і ч а р д
Ох, Бекінгеме!.. Випробую я,
Чи з чистого ти золота відлитий?
Принц Едуард живий… Ти зрозумів?
Б е к і н г е м
Що далі, мій володарю?
К о р о л ь Р і ч а р д
Сказав я:
Бажаю бути справжнім королем.
Б е к і н г е м
Таж ви – король, володарю великий.
К о р о л ь Р і ч а р д
Як! Я король? Та Едуард живий.
Б е к і н г е м
Так, мій король.
К о р о л ь Р і ч а р д
Підтвердження печальне,
Що він іще живий: "Так, мій король!"
Не був ти ще недавно нетямущим.
Сказати прямо? Час прибрати вже
Двох принців. І зробити треба швидко.
Що скажеш ти на це? Відповідай.
Б е к і н г е м
Володарю, усе у вашій волі.
К о р о л ь Р і ч а р д
Ти – лід. Замерзло все твоє завзяття.
Чи згоден ти, що вмерти їм пора?
Б е к і н г е м
Мілорде, я б хотів передихнути,
Обдумати, що вам відповісти.
Я вас чекати довго не примушу.
(Іде геть.)
К е т с б і
(тихо, одному з присутніх)
Кусає губи в гніву наш король.
К о р о л ь Р і ч а р д
Простіше говорити з повним дурнем
Або із недосвідченим хлопчиськом:
Ті дивляться на тебе без підозри.
Став дуже обережним Бекінгем. –
Гей, паж!
П а ж
До ваших послуг?
К о р о л ь Р і ч а р д
Чи не знаєш
Такого, хто за золото уб'є?
П а ж
Є дворянин озлоблений один,
Хто має гордість, та не має грошей.
А золото умовить краще слів.
К о р о л ь Р і ч а р д
Як зветься він?
П а ж
Джеймс Тіррел, мій король.
К о р о л ь Р і ч а р д
А, знаю. Приведи його до мене.
Паж виходить.
Обачливий і хитрий Бекінгем
Мені віднині радником не буде.
Зі мною він ішов беззастережно,
Тепер передихнути захотів?
Ну що ж, нехай.
Входить С т е н л і.
Які новини, Стенлі?
С т е н л і
Володарю, я чув, що втік таємно
До Річмонда за море Дорсет.
(Відходить вбік.)
К о р о л ь Р і ч а р д
Кетсбі!
К е т с б і
Я тут, мілорде!
К о р о л ь Р і ч а р д
Розпусти чутки,
Що хвора безнадійно леді Анна,
А я її замкнути накажу.
Та підшукай із бідних дворянина –
Віддам за нього Кларенса дочку.
А син – дурний, для мене – не завада.
Ти що, заснув? Кажу ще раз: бреши,
Що помирає королева Анна.
Ну, рухайся! Мені потрібно знищить
Надії щонайменші ворогів.
Кетсбі виходить.
З племінницею треба одружитись –
З дочкою Едуарда – чимскоріше.
Без цього ніжки трону, мов скляні.
Женитись на сестрі, братів убивши?..
До успіху доволі дивний шлях!
Та жалості в мені немає місця.
Я весь в крові.