Мобі Дік

Герман Мелвілл

МОБІ ДІК, АБО БІЛИЙ КИТ

Роман

НА ЗНАК МОГО ЗАХОПЛЕННЯ ЙОГО ГЕНІЄМ

ЦЯ КНИЖКА ПРИСВЯЧЕНА

НАТАНІЄЛЕВІ ГОТОРНУ

ЕТИМОЛОГІЯ

(укладена одним молодшим учителем гімназії, що помер від сухот)

Той блідий учитель — у зношеній одежі й сам ніби зношений увесь: і тілом, і душею, й розумом, — і тепер стоїть у мене перед очима, як живий. Він, було, все стирав пилюку зі своїх старих лексиконів та граматик якоюсь чудернацькою хусточкою, наче на посміх оздобленою строкатими барвами прапорів усіх відомих націй світу. Він любив стирати пилюку зі своїх старих підручників: ця робота немовби делікатно нагадувала йому про те, що він смертний.

* * *

Коли ви беретеся навчати інших і пояснювати їм назву кита в нашій мові — WHALE, а самі, як невіглас, пропустите літеру Н, хоч у ній міститься трохи не все значення слова, то ви введете людей в оману.

Р. Гаклейт

WHALE. […] Швед, і дат. hval. Назва цієї тварини пов’язана з уявленням про округлість чи про котіння, бо датське hvalt — "вигнутий" або "склепистий".

Словник Вебстера

WHALE. […] Майже безпосередньо з гол. і нім. wallen; англосакс, walw-ian — котитись, валятись.

Словник Річардсона

הז — давньоєврейське

ϰητος — грецьке

CETUS— латинське

WHOEL— англосаксонське

HVALT— датське

WAL— голландське

HWAL— шведське

WHALE— ісландське

WHALE— англійське

BALEINE— французьке

BALLENA — іспанське

Пекі-нуї-нуї — фіджійське

Пехі-нуї-нуї — еромангоанське[1]

ЦИТАТИ

(дібрані одним помічником помічника бібліотекаря)

Ви пересвідчитеся, що цей бідолаха, помічник помічника, невтомний копун і книжковий хробак, обнишпорив цілі ватіканські книгозбірні та всі ятки вуличних букіністів на світі, аби визбирати будь-які побіжні згадки про кита, котрі лишень зміг він знайти в усіляких книжках — церковних і світських. А тому оці твердження про китів, перемішані тут без ніякого ладу, хоч вони і автентичні, не слід вважати якимсь Євангелієм китознавства; принаймні не в кожному окремому випадку. Аж ніяк. Ці уривки з давніх авторів взагалі і з поетів зокрема цінні й цікаві лише тим, що дають змогу ніби з пташиного польоту окинути поглядом те, що будь-коли й будь-де казали, думали, уявляли й співали про Левіафана численні народи й покоління, зокрема й ми.

Що ж, прощавай, сердего помічнику помічника; я, твій коментатор, зичу тобі всього найкращого. Ти належиш до того мізерного, безбарвного поріддя, якого не зігріє жодне вино цього світу і для якого навіть білий херес був би занадто рожевий і міцний; та все ж і з такими, як ти, інколи буває приємно посидіти, погомоніти, й самому почуваючи себе мізерним, і звеселитись, упившися слізьми, і з вогкими очима над сухою чаркою сказати вам навпростець, сказати зі смутком, але й не без утіхи: "Не тратьте марно сили, помічники помічників! Бо чим більше ви намагатиметесь потішити людей, тим менше вдячності заслужите в них! Якби ж то я зміг звільнити для вас Гемптон-Корт і Тюїльрі![2]

Та проковтніть свої сльози і гайда на грот-щоглу — злетіть серцями аж у ту височінь, бо ваші друзі, які відлетіли поперед вас, уже розчищають семиповерхові небеса, щоб вас там прийняти, а так довго розпещувані там Гавриїл, Михаїл та Рафаїл мусять вимітатися звідти геть. Тут, у цьому світі, ви можете цокатись тільки розбитими серцями — там будете цокатись нерозбивними келихами!"

* * *

І створив бог риби великі.

Книга буття

Стежка світить за Левіафаном, а безодня здається сивиною.

Книга Йова

І призначив господь велику рибу, щоб вона проковтнула Йону.

Книга пророка Йони

Ходять там кораблі; там той Левіафан, якого створив ти, щоб бавитися йому в морі.

Книга псалмів

У той день навідає господь своїм твердим, і дужим, та сильним мечем Левіафана, змія прудкого, і Левіафана, змія звивкого, і дракона, що в морі, заб’є.

Книга пророка Ісайї

А коли щось опиниться в хаосі пащеки тої потвори — чи то живе створіння, чи то судно, чи й камінь, — то вмить воно западе в смердючу велетенську горлянку й зникне в бездонній прірві його черева.

Плутарх. "Повчання"

В Індійському океані водяться найчисленніші і найбільші в світі риби. З-поміж них кити та водокрути, звані Balaenae, сягають увдовж стільки, як чотири упруги грунту.

Пліній

Ми пропливли по морю заледве два дні, коли о схід сонця з'явилась безліч китів та інших морських потвор. […] З-поміж китів один був страховинно великий. Він посунув на нас, роззявивши пащу, здіймаючи хвилі на всі боки й збиваючи перед собою піну на воді.

Лукіан. "Правдива історія"

Він навідав ту країну ще й для того, щоб уполювати моржів, які мають замість зубів дуже коштовну кість, і привіз трохи тієї кості своєму королю. […] Найкращих китів виловлюють у його рідних краях, і вони бувають ярдів сорок вісім, а то й п’ятдесят завдовжки. Він скаэав, що з п’ятьма товаришами якось уполював їх за два дні шість десятків.

Розповідь Оттара, чи Охтхера, записана з його вуст королем Альфредом року божого 890-го

І хоч усе інше, чи то живе створівня, чи то судно, попавши в жахливу пащеку цього страховища (кита), вмить гине, проглинуте, одначе морський пічкур знаходить у тій пащеці безпечний притулок і спить там.

Монтень. "Апологія Реймона Себона"

Тікаймо, тікаймо! Щоб я пропав, коли це не Левіафан, той, що його описує славний пророк Мойсей у житії терпеливого Йова!

Рабле

Печінкою того кита навантажили два вози.

Стоу. "Літопис"

Велетень Левіафан, що круг нього море кипить, як у казані.

Лорд Бекон. Переспів псалмів

Що ж до страховинної величини того кита чи косатки, то ми не довідались нічого певного. Вони дуже жиріють, отож з одного кита можна натопити неймовірно багато лою.

Його ж таки "Історія життя І смерті"

Спермацет — то найкращі в світі ліки від внутрішніх ушкоджень.

Шекспір. "Король Генріх"

Достоту наче кит.

"Гамлет"

Жахливий біль йому вже груди пропіка,

Й не треба лікаря — його уміння всує.

Він заверта назад і ворога шука,

Чия отак його поранила рука:

Так кит підранений до берега прямує.

Спенсер. "Королева фей"

Величезні, мов кити, які рухом своїх велетенських тіл можуть і в безвітря так збурити океан, що він аж закипить.

Сер Вільям Давенант. Передмова до "Гондіберта"

Що воно таке спермацет, люди достеменно й не знають; адже навіть учений Гофманус після тридцятирічних досліджень каже відверто: nescio quid sit[3].

Сер Т. Браун. "Про спермацет і кашалотів". Див. його "Поширені помилки"

Як Талюс Спенсерів своїм новітнім ціпом,

Так він страшним хвостом несе руїну сліпо.

·················

В боках без ліку гарпунів він ніс,

На спині ж був списів густенний ліс.

Уоллер. "Бій біля Літніх островів"

Мистецтвом створений той великий Левіафан, що зветься Співдружністю, або Державою (по-латині Civitas), і це не що інше, як штучна людина.

Початок Гоббсового "Левіафана"

…Той звір морський,

Левіафан, що бог його створив

Найбільшим із усіх живих істот.

Мілтон. "Утрачений рай"

…Там Левіафан,

Найбільша із живих істот, лежить

У хвилях, ніби цілий мис, і спить

Чи плаває, немов плавучий острів,

І ціле море втягує крізь зябра,

А потім водограєм виверга.

Там-таки

…Величезні кити, що плавають у водяному морі, а в собі носять море лою.

Фуллер. "Держава божественна й світська"

Так десь за мисом, виринувши з глибу,

Той велетень Левіафан чигає.

Не ловить, а дрібну ковтає рибу,

Що в пащу ненароком заблукає.

Драйден. "Annus mirabilis" [4]

Коли вбитий кит плаває в воді за кормою судна, йому відтинають голову й човном підтягують її якомога ближче до берега; але вже на глибині дванадцяти-тринадцяти футів вона зачіпається за дно.

Томас Едж. "Десять подорожей до Шпіцбергену". У Перчесса

Дорогою вони бачили багатьох китів, що жирували в океані й, пустуючи, пирскали водою з ніздрів, які природа помістила в них на спині.

Сер Т. Герберт. "Подорож до Азії та Африки". Збірки Гарріса.

Там вони побачили такі величезні табуни китів, що мусили пливти далі з великою обережністю, аби не напоротися судном на котрогось..

Схоутен. "Шоста подорож довкола світу"

Ми відпливли з Ельби з північно-східним вітром на судні, що звалося "Йона-в-череві-китовому".

* * * * *

Декотрі кажуть, ніби кит не може роззявити пащу, але то байки.

* * * * *

Вони часто видираються на щогли й виглядають у морі китів, бо той, хто побачить кита перший, дістає в нагороду дукат.

* * * * *

Мені розповідали, що поблизу Шетландських островів уполювали кита, який мав у череві з барило, чи й більше, оселедців.

* * * * *

Один з наших гарпунників казав мені, що колись уполював поблизу Шпіцбергену зовсім білого кита.

"Подорож до Гренландії". 1671. Збірка Гарріса

На це узбережжя (Файф) море часом викидає китів. 1652 року викинуло одного, вісімдесят футів завдовжки, з породи вусатих, і з того кита (як мені казали), крім величезної кільності лою, добуто 500 вагових мір китового вуса. Щелепу його поставили замість брами в Пітферренському парку.

Сібболд. "Файф і Кінрос"

Я погодився спробувати, чи не зумію вбити цього кашалота, бо я ще ніколи не чув, щоб хтось спромігся вполювати такого: адже вони страшенно люті й прудкі.

Річард Стаффорд. "Листи з Бермудів". Філологічні нотатки, 1668

І кити у морі

Слухаються бога.

"Новоанглійський буквар"

Ми побачили й безліч великих китів, бо їх, можу запевнити, в південних морях у сто разів більше, ніж на північ від нас.

Капітан Каулі. "Подорож довкола світу". 1729

…Віддих кита часто буває такий смердючий, що аж памороки забиває.

Уллоа. "Південна Америка"

Добірних сильфів аж п’ятдесяти

Поважна роль — спідничку стерегти.

Бо й сім спідниць, і обручі довкіл,

Та ще й з китових вусів частокіл

Нездатні часто скарб оборонить…

Поп. "Украдений кучерик"

Величина наземних тварин видається сміховинною, коли порівняти їх із тими, що населяють морські глибини. Кит, безперечно, серед усіх живих істот найбільший.

Голдсміт. "Природнича історія".

Якби ви писали байку для маленьких рибок, то й ті б у вас промовляли голосом великих китів.

Голдсміт — Джонсонові

Пополудні ми вгледіли начебто скелю, та виявилося, що то мертвий кит: якісь азіати вполювали його й саме волокли до берега. Нам здалося, що вони ховаються за китом від наших очей.

Кук. "Подорожі"

На найбільших китів дуже рідко важаться нападати. Бо їх так бояться, що в морі остерігаються навіть згадувати про них уголос, а на суднах завжди возять гній, вапняк, ялівцеве дерево та всякі такі речі, що нібито мають силу відлякувати тих страховищ і не підпускати їх надто близько.

Уно фон Тройл.

1 2 3 4 5 6 7

Інші твори цього автора: