Вчені похитували головою та розводили різні теорії. Вони обмежили його в їжі, але він продовжував розпухати.
Матроси посміхались. Вони все знали. І коли вчені почали за ним слідкувати, їм також стало все ясно. Вони бачили, як він після сніданку відправлявся на бак і, наче жебрак, простягав руку до кого-небудь з матросів. Матрос посміхався і давав йому недогризок галети. Людина жадібно хапала його, дивилася на нього, як скнара дивиться на золото, і ховала за пазуху. Такі ж подачки вона одержувала і від інших матросів.
Вчені були тактовні. Вони нічого не сказали йому. Але потай оглянули його ліжко. В ньому було повно галет. Матрац також був набитий ними. Галети стирчали з кожної щілини. Однак людина була при здоровому розумі. Вона лише вживала застережні заходи на випадок нового голоду, оце й усе. "Це пройде", заявили вчені. І це дійсно пройшло ще раніше, ніж якір "Бедфорда" загуркотів у гавані Сан-Франціско.