Розчервонівшись,
Наповнила кімнату
Ароматом духів і повітря,
Дзвінким голосом
І зневажливими до моїх занять
Теревенями.
Вона негайно впустила на підлогу
Товстий том художнього журналу,
І мені відразу здалося,
Що в цій просторій кімнаті
Дуже мало місця.
Все це було трохи прикро
І досить безглуздо.
Втім, вона захотіла,
Щоб я їй вголос читав Макбета.
Ледве дійшовши до пухирів землі,
Про які я не можу говорити без хвилювання,
Я помітив, що вона теж хвилюється
І уважно дивиться у вікно.
Виявилось, що сусідський кіт
Ледве тулиться на краю даху,
Підстерігаючи голубів, що цілуються.
Я розсердився перш за все тому,
Що цілувались голуби, а не ми,
І що пройшли часи Паоло і Франчески.
Переклад: Грязнов Олександр Андрійович