culotte), а довгі.
15
Філіпп Егаліте — герцог Орлеанський, прозваний "Егаліте" (фр. слово "égalitée" означає рівність). Вдавав з себе республіканця і навіть якобінця.
16
"Монітер" — паризька газета, заснована 24 листопада 1789 р. З 1790 р. стала напівофіціальною газетою: в ній друкувалися протоколи і звіти засідань Законодавчих зборів, Конвенту, Ради Комуни тощо.
17
Tormentum belli — знаряддя війни (лат.).
18
Vis et vir — сила і мужність (лат.).
19
Якобінці дістали назву від місця зібрань їхнього клубу, що відбувалися в Якобінському монастирі. Це клуб, в якому в 1793–94 рр. лишилися тільки послідовні демократи, представники революційної дрібної буржуазії, міської і сільської бідноти. Якобінці були прихильниками революційної диктатури. Через своїх представників у Конвенті, Комітеті громадського порятунку і Комуні якобінці організовували оборону республіки від внутрішніх і зовнішніх ворогів.
20
Карно, Лазар (1753–1823) — член Законодавчих зборів, потім — Конвенту. Як член Комітету громадського порятунку, організовував військові сили революції.
21
Має вуха, але не чує (лат.).
22
Пелопоннеська війна (431–404 р. до нашої ери) — війна між Афінами і Спартою, яка перетворилася в загальногрецьку війну і ускладнилася втручанням Персії (Ірану).
23
Закон про підозрілих виданий був 17 вересня 1793 р. За цим законом могли заарештовувати всіх, на кого падала підозра у співчутті до "тиранії", тобто до монархії.
24
Франклін, Веніамін (1706–1790) — північноамериканський державний діяч і вчений-фізик, брав активну участь в боротьбі Північної Америки з Англією за незалежність, приїздив у Париж для укладення з Францією воєнного союзу.
25
Марат, Жан-Поль (1743–1793) — один з найвизначніших діячів Французької революції, вождь якобінців, член Конвенту. З 1789 р. видавав газету "Друг народу". 13 липня 1793 р. Марат був убитий Шарлоттою Корде.
26
Скільком на користь б’є його струмінь (лат.)
27
Варенн. — В результаті змови, королю дали можливість втекти з Парижа за кордон, де він мав очолити емігрантів та німецьку армію. Переодягнений лакеєм король з сім’єю виїхав з Парижа. Але його впізнали, і він був затриманий 21 червня 1791 р. у Варенні.
28
"Карманьйола" — революційна пісня, складена в 1792 р. паризькими санкюлотами (див.). Виконувалась у супроводі танцю.
29
Дюпле, Шатле, Дідьє, Нікола, Гарньє-Делоне — присяжні Революційного трибуналу. У Дюпле, власника столярної майстерні, жив Робесп’єр.
30
Робесп’єр, Максіміліан (1758–1794), — один з найвидатніших вождів Французької революції, вождь якобінської партії, фактичний голова уряду в другій половині 1793 р. і першій половині 1794 р. Обстоював інтереси середньої та дрібної буржуазії, борячись проти прибічників великої буржуазії, водночас прагнув задовольнити вимоги народу. Робесп’єр та очолюваний ним Якобінський клуб не мали підтримки у населення. Тому перемогли термідоріанці. Робесп’єр та його прихильники були страчені.
31
Фрерон, Луї-Станіслав (1765–1802) — журналіст, що обстоював крайні терористичні заходи, і сам, як комісар Конвенту, був надзвичайно жорстоким. Згодом став одним із найзапекліших термідоріанців, підбурював до погромів так звану "золоту молодь", яку так і звали — "молодчики Фрерона".
32
Фук’є-Тенвіль, Антуан (1747–1795) — громадський прокурор при Революційному трибуналі.
33
Пале-Рояль — палац герцогів Орлеанських. Філіпп Орлеанський (Егаліте) перебудував його 1786 р. і став здавати під ресторани, магазини тощо. Наприкінці XVIII ст. служив місцем для зібрань буржуазії.
34
Неперекладна гра слів, á la Porte — у Порті (Туреччині), á la porte — за дверима (викинута за двері).
35
Максимум — система вимушеної таксації цін і заробітної плати, встановлена Конвентом під час Якобінської диктатури.
36
Давід, Жак-Луї (1748–1825) — видатний французький художник, революційно настроєний, друг Марата і Робесп’єра.
37
Мерсьє, Луї-Себастьян (1740–1814) — письменник. Як член Конвенту голосував проти страти Людовіка XVI, за що був ув’язнений і вийшов на волю тільки після 9 термідора. Потім був членом Ради п’ятисот (див.).
38
Ça ira! ("Діло йтиме гаразд" чи "Справа налагодиться") — приспів і назва популярної паризької пісеньки невідомого автора.
39
9 термідора — скорочена назва контрреволюційного перевороту, що стався 9 термідора, тобто 27 липня 1794 р., після чого настала термідоріанська реакція. Розгул білого терору, економічна криза, голод і зубожіння народних мас характеризують цей період.
40
Сен-Жюст, Антуан-Луї (1767–1794) — член Конвенту і Комітету громадського порятунку, відігравав видатну роль в організації оборони революції від внутрішніх і зовнішніх ворогів. Гільйотинований після перевороту 9 термідора.
41
Тальєн, Жан-Ламбер (1769–1820) — комісар Конвенту в Бордо; авантюрист, його діяльність дискредитувала революційний уряд. Відіграв певну роль в падінні Робесп’єра. Брав активну участь у термідоріанському перевороті.
42
Директорія — уряд, встановлений 26 жовтня 1795 р. Часи правління Директорії відзначаються процвітанням спекуляції і збагаченням буржуазії.
43
Рицарі кинджала. Після 9 термідора банди чорносотенної "золотої молоді" прилюдно палили революційну літературу, громили друкарні, де друкувалися революційні газети, вбивали якобінців у театрах, кофейнях і на вулицях.
44
Мірабо, Оноре-Габрієль-Рікетті (1749–1792) — діяч Французької буржуазної революції. Один із керівників великої буржуазії і ліберального дворянства.
45
Варле, Жан (нар. 1746 р. в Парижі, рік смерті невідомий) — діяч Французької буржуазної революції; один із вождів "шалених", що обстоювали інтереси міської і сільської бідноти.
46
Четверте серпня 1789 р. — В ніч на 4 серпня 1789 р. Установчими зборами були формально скасовані феодальні права. Остаточно й без викупу їх ліквідував Конвент.
47
Фурньє, Клод (1745–1821) — активний учасник революційних подій, не раз був заарештований, востаннє в зв’язку з розкритою змовою проти Бонапарта.
48
Лафайєт, Марі-Жозеф (1757–1834) — маркіз, генерал. У 1797 році був начальником Національної гвардії. Ліберальний політичний діяч, прибічник конституційної монархії. Після повалення монархії емігрував з Франції.
49
Анріо, Франсуа (1761–94) — діяч французької буржуазної революції, якобінець. Син бідного селянина, служив писарем у паризькій митниці. У 1793 р. був призначений командувачем Паризької Національної гвардії. 28 червня 1794 р. (10 термідора) був страчений разом з Робесп’єром та іншими його прибічниками.
50
"Пер Дюшен" — політична газета, яку видавав Ебер.
51
Шнейдер, Євлогій (1765–1794) — одна з найпохмуріших постатей революційної епохи. Монах, придворний проповідник, гультяй, розпусник і садист. 1793 р. став прокурором Революційного трибуналу в Страсбурзі і фактичним господарем в Ельзасі. Був заарештований і відправлений у Париж, де його гільйотинували.
52
Ебер, Жак-Рене (1757–1794) — вождь лівих якобінців (див.), член ради Паризької комуни, видавав газету "Отець Дюшен", що була дуже популярна серед населення передмість. Певної продуманої програми ебертисти не мали. Коли з’ясувалося, що ебертисти мають на меті "чистку" Конвенту і утворити новий уряд, робесп’єристи та дантоністи добивалися гільйотинування їх у березні 1794 р.
53
Мінос, Еак і Радамант — за старогрецькими переказами, судді підземного світу. Автор уподібнює цим казковим фігурам Марата, Робесп’єра і Дантона.
54
Гора, або монтаньяри. — Ще в Установчих зборах Робесп’єр і інші ліві депутати сиділи на верхніх місцях. Звідси назва лівої опозиції в Конвенті — Гора; "монтаньяр" по-французькому "горянин".
55
Дантон, Жорж-Жак (1759–1794) — адвокат і оратор, член Конвенту. Фактично керував першим Комітетом громадського рятунку. Відіграв значну роль в організації нищівної відсічі іноземним загарбникам, але щодо повсталих департаментів та жірондистів вів занадто м’яку політику. Хотів помирити Гору з Жірондою, був проти арешту жірондистів. Після обрання 10 липня 1793 р. другого Комітету громадського порятунку, очоленого Робесп’єром, Дантон, що представляв інтереси великої буржуазії, вимагав ліквідації революційного порядку управління.
5 квітня 1794 року Дантон разом з його друзями був гільйотинований.
56
Palloy fecit — роботи Паллуа.
57
На весь голос присягаються тінями (лат.).
58
Ромм, Шарль-Жільбер (1750–1795), — видатний математик, член Конвенту. Виступав проти звірств термідоріанців, навесні 1795 р. вимагав визволити заарештованих учасників голодного бунту і забезпечити бідноту хлібом. Засуджений разом з п’ятьма іншими монтаньярами військовим судом до страти за "участь у бунті", заколовся при виході з судового залу.
59
Дюмур’є, Шарль-Франсуа (1739–1823) — генерал, політичний авантюрист. Спочатку приєднався до революції, а потім перейшов на бік монархії.
60
Національна гвардія — організоване в 1789 р. громадянське ополчення з виборним командним складом. Національна гвардія в різні епохи життя Франції виступала то як революційна, то як реакційна сила. Відіграла значну революційну роль в період з 1870–71 року. Після розгрому Комуни Національна гвардія була скасована.
61
Бріссо, Жан-П’єр (1754–1793) — видатний діяч Французької буржуазної революції. Вождь і теоретик жірондистів. Після повалення монархії почав вести боротьбу проти паризької революційної Комуни. За вироком революційного трибуналу 31 жовтня 1793 року гільйотинований.
62
Петіон де-Вільнев, Жером (1756–1794) — адвокат, з кінця 1790 р. — член Національних зборів, з 1791 р. — мер Парижа. Обраний до Конвенту, пристав до жірондистів, боровся проти якобінців. Після вигнання жірондистів емігрував.
63
Комітет громадської безпеки — орган, на який Конвентом було покладено обов’язок — провадити боротьбу з контрреволюцією і нагляд за ворожими революції й ненадійними елементами.
64
Клуб Кордельєрів — виник у 1790 р. під назвою "Товариство друзів прав людини", Назву дістав від об’єднання монархів, якому раніше належало приміщення клубу. Хоч до цього клубу належали Дантон і Демулен, однак тут був центр найбільш "лівих" революціонерів — Марата, Ебера, Шометта.
65
Шеньє, Марі-Жозеф (1764–1811) — поет і драматург, співчував якобінцям.
66
Патріоти. — До революції "патріотами" називалися громадяни, віддані єдиній республіці, противники королівської влади.
67
31 травня 1792 р. — початок активного руху паризької бідноти, що гуртувалася круг Комуни, за вигнання жірондистів, посилення революції і боротьби з контрреволюціонерами.
68
Дам’єн, Робер-Франсуа (1715–1757) — майстровий, що зробив замах на життя Людовіка XV.