Берк відв'язав довгу вірьовку, що нею були прив'язані обидва човни до молу.
Стоун стояв однією ногою в Талосовому човні, а другою — в сусідньому, силкуючись розв'язати ланцюг, що тримав обидва човни вкупі.
Якірний ланцюг було пропущено крізь отвори в бортах і досить недбало зв'язано, але човни, похитуючись на хвилях, затягли вузол. Стоун ніяк не міг послабити його і розплутати.
— Не розв'язується,— ревнув він.
— То розірви,— єхидно сказав Берк.
Отут усі їх і побачили.
Четверо залізноголових один за одним поволі йшли молом.
Вони не спинялися й не кричали. Підійшовши на п'ятдесят ярдів, двоє вистрелили.
— Виводь човни,— сказав Ніс Талосові.— Розчепимо їх потім, у морі.
Талое покрутив стерном туди й сюди, щоб зрушити зчеплені човни.
Ніс дивився вгору, на вітрило, чекаючи вітру. З якого ж він боку? Не було навіть легкого бризу. Вітер справді сонний. Ніякого вітру. Штиль.
— Виводь мерщій! — знову крикнув Ніс. Він роз-зирнувся, шукаючи весло або ще щось інше, щоб відштовхнутися.
І тут він побачив човни, що мали відпливти першими. Вони вже були на траверсі молу і йшли повним ходом під кутом до нього. їх було три. На одному — люди. Він тягнув на буксирі другого, з опущеними вітрилами. У третьому сидів хтось один. Цей човен плив тільки під кліверами.
Талосів човен відплив від молу, але Ніс ніяк не міг його розвернути. Він туго натягнув клівер-шкот. Потім кинувся назад, до грота.
Берк натягував грот-шкот. Ніс бачив, що другий човен усе ще прив'язаний. Обидва зчеплені човни хилилися набік і повільно крутилися на місці. Стоун усе смикав за кінець ланцюга, але не міг його вивільнити.
—■ Нічого не виходить,— рикав він.
Пролунало підряд чотири постріли. Ніс почув, як кулі зачмокали у воду. Одна м'яко вдарила в дерев'яну обшивку.
Раптом поряд застрочив автомат. То стріляв грек, що стояв у другому човні. Він, видно, зовсім забув про човен. Звівшись на весь зріст, він незграбно приклав автомат до плеча, як рушницю, і стріляв по чотирьох залізноголових. Ті тепер щось кричали один до одного.
Ніс вилаявся й стрибнув у другий човен. Тепер він перетягував Талосового човна на свій бік, легкий бриз починав надимати вітрила.
— Лягай на курс,— гукнув він Талосові.
— Та цей тримає мене.
— Став грот. Лягай на курс,— знову закричав Ніс.— Виходь і тримай за вітром. Треба піти в різні боки, може, розірвемо ланцюг. Лягай на курс.
Він залишався в другому човні, де грот іще не був поставлений, а клівери лопотіли на вітрі. Не тямлячи себе, заходився натягати клівер-шкоти і тут знов почув постріли з берега і у відповідь чергу з автомата просто в себе над головою.
— Та відчепіть ви цього човна! — горлав Берк.
Берк натягнув грот у Талосовому човні, грот наповнився вітром, і обидва зчеплені човни потягло вперед.
Рвонувши від берега, вдарилися бортами.
— Опускайте кіль,— крикнув Ніс Бернові. Сам він у другому човні кинув румпель і теж ухопився за кіль.
Пролунало ще шість пострілів. Кулі тонко посвистували й з хурчанням рикошетили від обшивки. Другий грек упав. Він звалився в човен, а автомат брязнув Нісові під ноги.
— Готовий,— сказав Ніс.
Стоун перестрибнув у його човен і схопив автомат.
Тепер Ніс і Стоун були в одному човні. Берн і Талое — у другому.
— Він ділився надто високо! — закричав Стоун.
— Я так і знав, що цей йолоп не вміє стріляти,— сказав Берк.
Ніс відводив гік. Човен дуже кренився — його переважував клівер та ще сусідній човен. Якірний ланцюг міцно тримав їх разом. Талое і Берк щось кричали зі свого човна, але нічого не було чути, бо знов ляскали постріли й шалено лопотів грот.
Ніс спіткнувся через банку й упав, однак дістався до румпеля. Однією рукою вирівняв його. Другою що було сили натягнув грот-шкот, щоб переставити грот. Гік промайнув у нього над головою і ту ж мить Стоун з бака дав довгу чергу. На молі Закричали. Але гік уже став на місце, і Ніс відчув ривок: човен поплив.
— Вибирай слабину! — гукнув він Талосові.
Зненацька на молі зататакав автомат чи то ручний
кулемет. Обидва човни тим часом віднесло ярдів за п'ятдесят убік. Тепер Ніс упіймав вітер, і вони помчали назад. Ніс покладав надію на швидкість. Обидва зчеплені човни летіли просто на мол. Щоб змінити галс, Талое і Ніс мали повернути в різні боки. І розірвати ланцюг. А далі розійтися попід молом. Обидва це добре розуміли. Кулемет на молі знов застрочив.
— Нумо! — гукнув Талое.
— Ні, ні! — закричав Ніс.
Стоун на баку дав довгу чергу. Він стояв, ні на що не спираючись, і, низько цілячись, бив по залізноголо-вих, які стріляли, позалягавши на молі. Він стріляв довгими чергами, повертаючи автоматом туди й сюди. Він бачив у темряві, як розлітаються бризки каміння і який точний у нього приціл.
Обидва човни мчали під вітрилами вперед, Ніс ледве утримував у руках грот на вітрі. Він відчувдв опір другого човна. До того ж Берк і юний Талое розгойдували човен, щоб іще дужче натягти ланцюг, який їх зв'язував.
Здавалося, мол уже зовсім близько. Здавалося, вони мчать із неймовірною швидкістю й ось-ось налетять на нього. Ніс підвів човни до самого молу, а потім крикнув пронизливо й гучно:
■— Давай!
Він круто взяв румпеля на себе, й ніс відразу повернуло. Талое зробив те саме. Але він завернув свого човна в протилежний бік. Човни на страшенно високій швидкості рвонули в різні боки. Мол був просто перед ними. Щось гучно тріснуло й зламалося, а човни розчепилися. Від рвучкого поштовху човни круто накренилися. Ніс бачив, як гік кінцем занурився у воду й пригальмував хід на повороті. Але човни вже розчепилися.
Вони були майже біля молу. Ніс потягнув за шкот. Притримав грот саме стільки, щоб набрати швидкості.
Він точно розрахував час.
Рвучко наліг на румпель. Човен став повертати, спочатку повільно, потім швидше, коли він самотужки поставив грота на вітер. Вітрило з виляском рвонуло. Лясь!
Ніс, повернувши голову, побачив, що Стоун на баку плутається в клівер-шкотах.
— Негайно забирайтеся з клівер-шкотів,— сказав він по-грецьки.— Забирайтеся з клівер-шкотів,— докинув він по-англійськи.
Стоун перечепився і впав на передню банку. Клівери заляскали, човен повернувся й став майже під вітер. До молу було не більше двадцяти ярдів. Стрілянина посилилася, кулі пролітали збоку, цьвохкали над головою, ляпали по воді. Від бортів одлітали тріски. Стоун вистріляв усі свої патрони. Він кинув автомат і відтягнув іншого грека від бака.
Ніс керував за вітром, і човен повільно відходив від молу. Через власний грот він не бачив, де другий човен з Талосом і Берком. Він ледве стримував вітрило.
— Допоможіть тримати,— сказав він Стоунові.
Обидва підсвідомо пригиналися при пострілах, чуючи, як пронизливо тріщить дерево від куль.
— Грот,— повторив Ніс.
Стоун сидів на дні човна. Він підповз і забрав у Ні-са грот-шкот. Вони йшли майже за вітром. Повільно. Неймовірно повільно. Але, тримаючи такий курс, Ніс відходив від молу все далі й далі.
Ніс умів точно розраховувати час і знав, куди їх поверне певний галс. Замість плисти отак за вітром, щоб відійти ще далі від молу, Ніс, незважаючи на вогонь, рвучко поклав румпеля праворуч. Човен став швидко повертати ліворуч. Грот подався назад. Стоуна смикнуло. Високе вітрило, таке, як було й на Спа-диному човні, тільки трохи менше, рвучко напнулося в його руках.
Тепер, змінивши галс, вони пішли паралельно молу. Але треба поспішати у відкрите море геть від берега. І з великою швидкістю. Більшої швидкості годі було досягти на такому вітрі. Ніс зумисне не вирівнював човен, поки той кренився, щоб наповнювалося все вітрило.
Стріляли вже менше, але кулі летіли ще досить часто, і він усе чекав, що якась ось-ось влучить у нього.
— А де ж це другий човен? — спитав Стоун.
— Десь не видно.
— Він відійшов від молу?
— Хіба я знаю?
Вони визирали з човна, майже забувши про кулемет, який стріляв аби стріляти, навмання. Вони швидко, із свистом мчали вперед, залишивши мол далеко позаду.
— Онде він,— сказав Стоун.
Ніс глянув і теж побачив човен. Талое надто затягнув галс, щоб довше потриматися на вітрі. Тепер, щоб виправити становище, Талое мав стати за вітром, вернутися назад, не відходячи від молу. По них також стріляли з кінця молу.
— Дуже затягнув галс,— сказав Ніс.
Уже зовсім смеркло. Мовби сині тіні рухалися по темній кімнаті. Грот маячів сірою плямою. Ніс, ідучи правим галсом, вів човна просто до виходу в море. Попереду, попід правим берегом, він набачив одного човна з першої групи.
Тут він почув, як забахкав, заводячись, двигун. Спершу з перебоями, потім рівно, на повну потужність.
— Йдуть за нами,— голосно мовив Стоун.
— Підемо попід берегом. Але тримайте, не попускайте,— сказав Ніс про вітрило.
— Підійдемо до того човна. Заберемо Енгеса,— сказав Стоун.
— Він повинен допомагати Талосові.
!— Але ж його спіймають. Вони йдуть за нами.
— Дарма, втечуть. А Талосові він зараз дуже потрібен.
■— Підходьте до них,— повторив Стоун.
— Ні. Я йому скажу, щоб він тримався попід берегом.
— А цей хлопчисько хоч уміє керувати човном?
— Це в нас уміє кожен чоловік,— сердито відказав Ніс.
Обидва човни йшли майже навстріч один одному. Чути було рівне гудіння моторки. Вона була вже недалеко. Талосів човен уже майже порівнявся з ними. Він ішов до протилежного берега довгої і широкої Су-лійської бухти. Між човнами було щонайбільше ярдів сто.
— Талосе! — гукнув Ніс.
— Зараз ми повернемо,— озвався Талое.
— Правуй до берега,— сказав йому Ніс.—> Тримайся якомога ближче.
— Я піду за тобою,— сказав Талое.
— Ні. Іди як ідеш. Вони вже близько. Чуєш?
— Так. Але так буде надто довго,— сказав він.—' Я завертаю.
— Коли хочеш жити, не роби цього. Іди до берега. А далі попід берегом.
— А твій австралос розбирається у вітрилах?
— Ні.
— Мій теж ні. Звідки вони такі взялися?
— Звідти, де немає моря.
— Не розумію таких — зовсім темний народ! Скажи цим австралос, що я їх все одно поважаю.
— Скажу. Але ти тримайся попід берегом.
Ніс згадав, як вони робили, перевозячи зброю. Намагалися ніколи не виходити у відкрите море. Трималися попід берегом. Ховалися в його тіні. Робили короткі галси. Ніколи не тікали від моторки. Весь час короткі галси попід берегом. І ховалися. Ховалися.
— Ну то як воно там? — гукнув Бернові Стоун.
— Та гаразд, якщо тільки цей вражий грек знає, що робити,— відповів Берк.
— Ми йдемо до різних берегів,— сказав Стоун.
Тепер уже доводилося кричати.