Зажбурнув царя Трісанку
Просто в небо, аж до Індри,
В царство вічного світанку.
Та боги, спахнувши гнівом,
З неба вниз його спустили,
I повис він, бо підперли
З двох боків дві рівні сили.
Так тебе, о людське серце,
Невідступністю своєю
Держать сумніви й надії
Поміж небом і землею.
Переклад В. Мисика