Щорік, з теплом погожих днів
З'являлась дивна красна діва
В долину вбогих пастухів.
З якого краю, неназванна,
Приходила, ніхто не знав;
Прощалась діва осіянна —
I слід за нею пропадав.
Вона щасливила ласкаво,
Блаженством повнила серця,
Але бентежив величавий
I чистий блиск її лиця.
Плоди пахучі, розбуялі
I пишний цвіт несла вона,
Що в світлі іншому зростали,
Де інша, ліпша сторона.
Вона між людом їх ділила,
Тому плоди, тому квітки;
Юнак, і муж, і дід похилий —
Всі мали дар її руки.
I всім уміла догодити,-
Та юна пара надійшла,
I їй вона найкращі квіти,
Дар найрозкішніший дала.
Переклад М. Ореста